Підводні будівлі

Відповідно до прогнозів ООН, уже в другій половині нашо­го століття на Землі проживатиме понад дванадцять мільяр­дів осіб. Якими можуть бути наслідки перенаселення для людства?

Дискусії науковців із цього приводу тривають уже кілька століть. Цю проблему заперечували й підтверджували десят­ки разів. У новому тисячолітті оптимістичні прогнози щодо достатньої кількості продовольства пов’язують зі стрімким розвитком сучасних аграрних технологій. Продуктів харчу­вання повинно вистачити всім, важливо, щоб люди раціональ­но їх використовували. До того ж для боротьби з голодом на планеті вчені розробляють синтетичну їжу.

У контексті перенаселення нашої планети з’явилася нова проблема: де житимуть і чим дихатимуть земляни, яких до кінця століття буде понад п’ятнадцять мільярдів? Нині на

з

одну людину припадає близько півтора гектари суходолу (включно з пустелями й горами). Однак, за прогнозами вче­них, через кілька десятиліть цей показник скоротиться втри­

чі,        і щільність населення буде приблизно такою, як у ни­нішній Індії. За таких обставин уже не йдеться про зелені насадження, які є конче необхідними для планети, - виста­чило б місця для життя. Цілком реальною є нестача кисню в атмосфері.

Учені, які вважають імовірним такий розвиток подій, звер­нули увагу на Світовий океан, який становить дві третини нашої планети. Розширення ареалу мешкання людини вже сьогодні відбувається за рахунок зведення штучних островів. Однак створювати їх можна тільки на невеликій глибині, а людство потребуватиме набагато більше місця - весь океан, який потрібен і як територія для проживання, і як джерело кисню.

Ще в шістдесяті роки минулого століття відомий океанолог Жак-Ів Кусто встановив на глибині десяти метрів перші під­водні будинки, де люди перебували місяць. Через деякий час американські акванавти довели, що можна прожити півтора місяці на глибині шістдесяти метрів. Команда Кусто ставить новий рекорд - сто десять метрів, та американці знову б’ють його — сто вісімдесят три метри! Потім відбувається витік по­вітря, виклик аварійної команди й довга пауза в освоєнні моря для проживання людини, яка розтягується на півсто­ліття.

Сьогодні вчені продовжують досліджувати можливості життя людини під водою: розробляють технології для підвод­ного дихання, створюють будівельні матеріали для зведення домівок на великій глибині.

А для підводних будинків потрібні особливі матеріали! Адже міцний бетон і метал, які з успіхом використовуються в будівництві на суходолі, виявляються ненадійними на глиби­ні понад кілометр, коли через маленьку тріщину тиск води здатен розмити всю конструкцію. Проте досить крихкий ма­теріал - скло — має одну дивовижну особливість: якщо порож­нистий скляний шар опустити в воду, то з кожним метром він стає міцнішим. Спеціалісти називають це феноменальне явище глибинним загартовуванням.

Першу дослідну модель майбутнього шару-житла було ви­готовлено зі спеціального сорту скла й випробувано на глиби­ні три з половиною тисячі метрів. Скло витримало тиск.

Нині подібні дослідження проводяться голландськими, американськими, японськими, італійськими вченими. На думку спеціалістів, у найближчі тридцять років здійсниться

спроба звести в центрі Атлантики місто-станцію з квартира­ми, магазинами, інститутами, заводами, лікарнями.

Такі експерименти є цілком реальними, хоча нам досить комфортно жити під сонцем.