ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » Інше Добавить сочинение

Підземний мешканець

Підійшов я до невеликої калюжі серед поля. Раптом із неї зірвалися качки й хутко полетіли. Я ступив крок, щоб роз­гледіти, якої вони породи.

Аж ось біля моїх ніг, просто з-під землі, нагорнувши купку вологого ґрунту, вилазить невеличке чорне звіреня. Усе мо­кре, чудернацьке, ще й насилу пересуває лапами. Та й лапи в нього дивної форми, особливо передні. Воно ними, неначе вес­лами, по землі гребе.

Ти диви, кріт виліз на світло!

Чому ж це він опинився на поверхні, коли завжди живе під землею й значно краще там себе почуває? А, ясно, у чому справа. Його, небораку, несподівано залило водою під землею. От він із переляку прожогом і вистрибнув сюди. Бач, кріт не­дарма поповз на горб, щоб сховатись якомога далі від калюжі. Знесилений він, мокрий, змерз на повітрі.

яшшшшян

Я обережно взяв крота в руки, роздивився уважно, обігрів трохи, виніс на горб і пустив. Він так моторно зарився в зем­лю, ніби туди враз пірнув. Тільки купка землі лишилась. От техніка!

А уявіть собі, що кротові треба було б усю землю зі своїх ходів викидати нагору. Тоді б він вигортав її цілі вагони.

Як відомо, кріт риє під землею дуже довгі проходи, такі собі підземні дороги. Прокладає метро без рейок, а землю не вивозить нагору.

Під землею він постійно живе, плодиться, навіть бої про­вадить зі своїми сусідами-кротами.

То куди ж він діває землю? Це дуже цікаво...

От коли інженери почали думати над проектом підземного човна, у них виникло складне запитання - куди ж дівати зем­лю, яку ритиме ця машина на великій глибині. Хіба ж можна таку страшну кількість ґрунту вигорнути на поверхню?

Тоді вони й зацікавилися життям крота. Варто було пиль­но дослідити, як мандрує цей вічний підземний житель свої­ми лабіринтами.

Зробили так: упіймали крота й пустили його в довгий дерев’яний ящик, повний міцно утрамбованої землі. Звичай­но, кріт миттю пірнув під землю. А в цей час ящик просвіти­ли наскрізь рентгенівським промінням. І на спеціальному екрані перед очима дослідників розкрилася вся картина під­земної роботи крота.

Виявилось, що кріт спочатку дробить землю зубами, ніби свердлить її, і гребе сильними передніми лапами. Далі, за до­помогою шиї, плечей і тих-таки передніх лап, впресовує, утрамбовує землю в стіни прогризеного, проритого ходу. Та­ким чином, кріт досить швидко посувається під землею, одно­часно ласуючи черв’яками, личинками, жуками, що живуть у землі. Тепер зрозуміло, чому в крота такі сильні, міцні м’язи на шиї.

Отож, побачивши, як працює кріт, повчившись у нього, інженери так і машину свою зробили, що вона землю впресо­вуватиме в боки тих ходів, які прогризатиме спеціальний прилад.

Адже відомо - коли люди починали будувати літак, вони так само пильно досліджували політ птахів, кістяк птаха, бу­дову й розташування на ньому пір’я. Це допомогло створити перші літальні апарати, ще тоді не досить досконалі. А тепер вони перетворилися на могутню силу для користі людства.

(450 слів)                                                                                                        О. Копиленко

Коли після заморозків встановилися сухі, сонячні, тихі зо­всім не осінні дні, я поїхав туди, де провів літо.

Я стояв, дивився й не міг надивитися. До чого ж красива наша осінь! З чим її можна порівняти? Не відірвати погляду, на що не подивився б. Он у своїй багряниці червоніє осика. То треба ж так дивовижно розфарбувати кожен листок! Не знай­деш двох схожих. Усі різні: від жовтого до багряного.

Як тихо. І як світло! Яким прозорим став ліс! Він зовсім інший, ніж улітку. Той був якимось кошлатим у своєму буй­ному розквіті, а цей став суворим. Він немов очистився й за­тих в очікуванні того неминучого, що скоро принесе йому час. Настане холод — треба зібратися із силами, щоб вистояти. Треба готуватися, і він готувався, і я відчував, як навколо мене відбувається одвічне таїнство. Він був зайнятий своєю справою, і я боявся порушити його спокій.

У бору сосни ще влітку скинули минулорічні голки, висте­лили ними всю землю, і вона стала м’якою і теплою. Самі ж сосни одяглися в свіжу сильну зелень, уже готові до всього, що принесе зима. Тут, у бору, колись було багато боровиків, але тепер, скільки я не вдивлявся, не знаходив. Що ж, усьому свій час. Але я не дуже й шкодував, бо бачив ліс, бачив його таким, якого ще не знав.

Я йшов, зупинявся, дивився на цю первозданну вічну кра­су і не міг надивитися. Я відчував, що в мені відбувається щось хороше, що мені невимовно відрадно серед принишклих дерев, від них віє спокоєм.

Мені подобалося йти в далечінь. І не лякало, що я втомлю­ся, що зі мною може щось трапитись, що я один.

Якось я зовсім забув про гриби, і раптом на узліссі з ялин і осик упав мені в око великий, з тарілку, ніяк не менше, жовтоголовий підосичник. Тут же в траві зажовтіли ще кіль­ка тарілок. І раптом - білий розкішний гриб. Останній привіт осіннього лісу!

Поступово я відволікся від пошуку й знову ввійшов у ти­хий світ лісового таїнства, який уперше за моє життя від­крився тут і зачарував мене своїм жовтим світінням. І я вже відчував, що долучаюся до нього, що ще трохи - і я зрозумію щось таке, що до цього дня було недоступним, чого я не знав. Я навіть не здригнувся, як це зазвичай буває, коли з тріском злетіла в декількох кроках від мене глухарка, я спокійно про­водив її поглядом, а її довго було видно в просвітах дерев. Немов вона зшивала їх невидимою ниткою.

іівшміімишігщ'г

Я зайшов далеко, а все ще не хотілося повертатися. Але треба було йти. Сонце вже тягне на захід. Я зупинився і ки­нув прощальний погляд на весь ліс. Він золотів, тихий і сильний.

-           Прощай! - крикнув я.

Ай! - відповіла луна.

(443 слова)                                                                                               За С. Вороніним



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: Інше | Добавил: 00dima (29 Сентября 2013) | Обновлено | Просмотров: 4642 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2021
Хостинг от uCoz