Північне сяйво

Небо, розцвічене холодними блискучими кристалами, що переливаються всіма відтінками веселки, - це чи не чудо? Це не чудо, це природне явище, і ім’я йому — полярне сяйво.

Полярне сяйво — це незвичайне світлове явище, що утво­рюється час від часу у верхніх шарах атмосфери Землі. Воно виникає у вигляді низки різнокольорових смуг, які можуть змінювати свій колір і розмір. Через те, що таке явище про­тягом століть спостерігають жителі полярних областей Пів­нічної півкулі, його часто називають північним.

Виникає це унікальне видовище через взаємодію космічно­го випромінювання, що проникає у верхній шар атмосфери, з магнітним полем нашої планети. Космічне випромінювання проникає в зони, які мають форму кілець, що оточують полю­си Землі. Частинки газів зі складу атмосфери (кисень, водень, гелій) зіштовхуються із зарядженими частинками сонячного вітру - потоками часток сонячних атомів, що летять у космосі з великою швидкістю. Саме ці зіткнення викликають таке яскраве світіння, яке раніше вважалося дивом. Прадавні люди вважали північне сяйво відблисками копій міфічних небесних велетнів, що сходяться у двобої.

Форми, що їх набуває північне сяйво, можуть бути різно­манітними: дуга, стрічка, інколи навіть корона або просто пляма. Північне сяйво не пересувається небосхилом. Центр його залишається на постійному місці. Форма ж повільно змі­нюється, що супроводжується пульсаціями світла й неяскра­вими світловими спалахами.

Ці кольорові смуги мають ширину до ста шістдесяти кіло­метрів, а довжину - до тисяча шестисот кілометрів. Танцюю­чи в темному небі, північне сяйво нагадує язики полум’я - видовище, яке зачаровує й чарує. Північне сяГіво відбувається на Землі, але викликане воно процесами, що відбуваються їм Сонці.

Полярне сяйво може набувати багатьох кольоріи, що ічіід чить про широкий спектр випромінювали / білим, ЖИМТМЙ зелений, блакитний, фіолетовий і черпоііи 1 інтенсивності. Глибина «пірнання» заряджЬііих чпгтиипп н

атмосферу визначає колір і яскравість сяйва. Також яскра­вість кольору залежить від того, атоми якого газу «траплять­ся на шляху» зарядженим частинкам.

Це дивовижне небесне світіння люди спостерігають із най­давніших часів. Деякі шибайголови вирушали в подорожі на Північ, незважаючи на небезпеку, лише задля того, щоб на власні очі спостерігати чарівне видовище.

Спостерігати полярне сяйво найкраще за безхмарного неба й темної пори доби. Крім того, обов’язковою умовою для спо­стереження за північним сяйвом є ясний, морозний вечір у період із жовтня по січень, а також знаходження спостерігача за містом - удалині від міських вогнів.

Видно сяйво найкраще на острові Ісландія, на території Норвегії, Канади, архіпелагу Шпіцберген. В Європі лютий вважається місяцем, найсприятливішим для спостереження небесної краси. Завдяки певним небесним антициклонам небо в цей час зазвичай ясне й чисте.

На Північному полюсі північне сяйво буває майже щоночі, у Скандинавії і Північній Америці - від двадцяти до двохсот разів на рік. П’ять-десять разів на рік північне сяйво буває на широтах Парижа й Лондона. Один раз північне сяйво спо­стерігали навіть у Мехіко.

Земля - не єдина планета, де буває північне сяйво. На Юпі­тері небеса в районі Північного полюса палахкотять ще гран­діозніше.