ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 13
Гостей: 13
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Аналіз вірша Б. Пастернака «Цей лютий! Час до сліз і віршів» План

I.       Тема вірша. (Поет передає настрій чекання на весну, поетичне сприйняття останнього зимового місяця.)

II.     Система образів та художні засоби. (Чи не найголовніший образ — лютий. Це не тільки місяць, цора року, але й душевний стан, викликаний чеканням на весну. Зображено цей образ за допомогою метафори.

Пока грохочущая слякоть Весною черною горит.

Зрештою увесь вірш — це розгорнута метафора, яка передає відчуття кінця зими, коли душа стомилася чорно-бідими кольорами й жадає звуків і кольорів весни. Про це свідчить порівняння «где как обугленньїе груши, с деревьев ТЬІ- сячи грачей сорвутся в лужи...» Ці птахи — вісники весни, її уособлення, і тому такі жадані. Вони мають осушити сльози минулої зими: «...обрушат сухую грусть на дно очей». Метафора «ветер криками изрьгг» змальовує вогке повітря мінли­вого лютого. Тому логічно завершується вірш парадоксальними рядками:

И чем случайней, тем вернее Слагаются стихи навзрьід.)

III.     Прийоми віршування. (Вірш написано ямбом.

Пірихії надають віршу повільного, плавного звучання, іцо відповідає задуму автора — відобразити настрій, роздуми про свій душевний стан одного лют­невого дня.)

IV.     Звукопис у вірші. (Б. Пастернак широко використовує алітерацію для ство­рення звукових образів. Так алітерація вр—взр, гр—сл, сн—рн передає і звук візка, що мчить бруківкою, і плюскіт талого снігу. Далі повторення-перегук шиплячих і свистячих звуків змальовує ніби зливу (чорнила? сліз?). А потім чергування гр—ш, др—ч, рв—ж малюють картину злету ціїїої зграї птахів, ми ніби чуємо в цих рядках шурхіт сотень крил. Асонанси на нелабіалізовані го­лосні а—о—и поглиблюють відчуття суму, що змінюється то на оманливу на­дію, то на відчайдушний порив враз дістатися до весни, відродити натхнення.)

V.       Головна думка. (Головна думка — передати вічну загадку творчості, яка ле­жить десь у глибині свідомості поета, на дні його серця. Поет пов’язує це з настроєм чекання на весну, надії. У кінці вірша, як це характерно для Б. Пастернака, подано дві дати — <1912, 1928>. Це свідчить проте, що поет повертався до цього вірша, переробляв його. Отже, думка твору продовжува­ла хвилювати його й через багато років.)



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (26 Октября 2017) | Обновлено | Просмотров: 151 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2018
Хостинг от uCoz