«Чари ночі» - твір, аналіз вірша

Олександр Олесь написав 11 збірок витонченої лірики, але в радянській Укра­їні творчість його була невідомою, адже після революції він емігрував за кордон, жив у Будапешті, Відні, Празі, Берліні. Відірваність від батьківщини стала голов­ною трагедією поета:

Душа розірвана, як рана...

Бальзам далеко так, як сонце,

А сонце, сонце, як і щастя,

Там, там, лише в краю коханім.

Вірш «Чари ночі» входить у збірку «З журбою радість обнялась». Про цю збір­ку Іван Франко писав: «Весною дише від сих віршів. Виступає молода сила, в якій уже тепер можна повітати майстра віршової форми і легких граціозних пісень. Майже кожний віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодії».

Вид лірики: інтимна (любовна).

Жанр твору: романс (твір став популярною народною піснею).

Провідний мотив вірша — захоплення красою життя й красою кохання. Композиція твору. Вірш «Чари ночі» — це дванадцять строф, перша й остання повторюються, створюючи своєрідне обрамлення (кільцева композиція).

Образи твору. Ліричний герой закликає читача влити «струмінь власної душі» в «шумляче море» краси природи, до дна випити чашу щастя, що розлите навкру­ги, коли ти молодий і закоханий.

Мовні засоби твору. У поезії використано такі художні засоби: епітети: «шумляче море», «летюча мить життя», «струни золоті», «боги скупі... глухі й нечулі», «палкі обійми ночі», «верби п’яні», «свято радісне квіток»;

метафори: «весна іде», «весна рада», «летять до хмар тумани», «гнуться вер­би п’яні», «бенкет весна справляє», «погасне в серці багаття», «захолонуть груди»; гіпербола: «уся земля тремтить», «весь світ співає»;

персоніфікація («сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди», «весна рада», «лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче») оживлює увесь світ, передає багатство емоцій, захват від життя;

риторичне питання «Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?» це під­тверджує;

риторичні оклики: «Цілуй, цілуй, цілуй її, знов молодість не буде! Лови летю­чу мить життя!»;