Чому Гобсек допомагав Дервілю?

І варіант

Про лихваря Гобсека ми дізнаємося з розповіді Дервіля. Його очима бачи­мо портрет лихваря, обличчя якого нагадує місяць, воно схоже на клір срібла, з якого злізла позолота. Чи не найвлучніпіа характеристика? Адже богом для Гобсека завжди було золото. Він навіть намагався довести причину цього Дерві­лю. Але чому саме бідному студенту останнього курсу, який вивчав право? Адже вони не рівні! Відповідь на це питання у цілій повісті.

Довгих чотири роки спостерігав Гобсек за Дервілем, перш ніж зробити крок назустріч. Студент був бідний, тож його спосіб життя мало чим відрізнявся від способу життя Гобсека. Тоді й почалися їхні дивні стосунки. Гобсек був не про­сто самотньою людиною, а людиною, що свідомо прирекла себе на самотність. Він ненавидів своїх родичів настільки, що не побажав і побачити жодної з чоти­рьох поколінь його родичок, йому й подумати було страшно, що колись по його смерті усе майно дістанеться родичам.

Хіба така людина здатна на дружбу? Це було щось інше. По-перше, Гобсек заходив до сусіда взяти почитати книгу чи газету, бо купити йому було жаль гро­шей. По-друге, він побачив, що Дервіль не тільки порядна людина, а й неаби­який фахівець, отже, у нього можна отримати юридичну пораду безкоштовно. Таким чином, усе стає на свої місця.

Проте й це ще не вся правда. Гобсек, який так хизувався своєю таємною владою над людьми й презирством до них, не міг жити без людей. Йому конче потрібно було бодай комусь розповісти про все, що знав, чого навчився. Тому Дервіль замінив якоюсь мірою і родину, і учнів, і близьких. Йому він звірявся в усьому саме через цю потребу та через те, що знав про порядність хлопця. Тоді чому ж він так безжально призначив Дервілю сплачувати багато відсотків — ці­лих п’ятдесят — та ще й запропонував Дервілю безкоштовно вести свої справи до кінця днів? Це скидається на надмірну захланність навіть для Гобсека. Проте лихвар по-своєму мудрий: він добре знав, наскільки великий тягар — обов’язок вдячності. Отже, таким чином він звільнив Дервіля від почуття того, що він буде вічно винний Гобсеку.

Найкращі стосунки руйнуються грішми. Саме тому не слід вести справи з друзями. Отож вчинки Гобсека стосовно стряпчого Дервіля — це вчинки лю­дини і мудрої, і глибоко самотньої, і захланної до дрібниць. І в цих стосунках він залишається вірним собі.

II варіант

Дивна була ця істота — татусь Гобсек.

За французьким звичаєм саме так повинні б діти звати чоловіка поважного віку. Ось тільки дітей у Гобсека не було, а єдина родичка промишляла якнай- давнішою професією, і старий лихвар не робив нічого, щоб повернути племін­ницю на шлях істинний.

Коротше кажучи, перед нами зразок вовка-одинака, відлюдка.

Проте старому голландцеві не пощастило: він народився людиною, колек­тивною, стадною істотою. Адже недарма в Біблії написано: «Не добре людині бути самій».

Серед безлічі людей, що пройшли перед очима лихваря, виділив старий гли­тай молоденького студента Дервіля, якому раптово допоміг. Щоправда, під від­сотки і досить кабальну домовленість представляти інтереси старого в його опе­раціях і, боронь Боже, на суді.

Старості молоді люди дуже потрібні. Адже життя кінчається, і треба передати кому-небудь накопичену протягом років мудрість. І якщо немає дітей і внуків, то вибирають розумну сторонню людину.

Так Гобсек ушановує довірою молодого адвоката Дервіля і ділиться з ним своїми думками. Розумна людина, він створив свою філософську систему — ци­нічну, страшну, ця система послідовно пояснює сучасне йому життя. Хоча зна­чною мірою вона пояснює і наше сьогодення. «Зі всіх земних благ є тільки одне, достатньо надійне, щоб було варто людині гнатися за ним. Це — золото».

Гобсек не вірить у моральність людей, у їхню порядність. Головним законом життя він вважає закон класової боротьби: «скрізь точиться боротьба між бідни­ми і багатими, скрізь». У цій боротьбі він стає на бік багатих, оскільки не хоче, щоб його пригноблювали й експлуатували. І страшні сцени в будинку графів де Ресто, де скоюється економічна страта, розорення цілої родини, здаються Дер- вілю ще більш безвихідними.

Гобсек на боці багатих у цій боротьбі. Але водночас у правителів Франції не­має лютішого ворога, ніж цей бідно одягнений старий. Мало того, що у нього в заставі майно аристократії, він знає їхні непристойні таємниці, паскудні се­крети й огидне єство. І якби не їхня спільна фінансова справа, він міг би зни­щити країну, розказавши світові про те, які мерзотники правлять прекрасною Францією.

І, звичайно, він не піде з життя, не повідавши про все цьому хлопцеві.

Ось навіщо, на мою думку, потрібен Дервіль старому павуку. І оскільки він не вірить у жодне з безкорисливих людських почуттів, він, як йому здається, ку­пує таким чином уважне слухання.