І варіант
Про лихваря Гобсека ми дізнаємося з розповіді Дервіля. Його очима бачимо портрет лихваря, обличчя якого нагадує місяць, воно схоже на клір срібла, з якого злізла позолота. Чи не найвлучніпіа характеристика? Адже богом для Гобсека завжди було золото. Він навіть намагався довести причину цього Дервілю. Але чому саме бідному студенту останнього курсу, який вивчав право? Адже вони не рівні! Відповідь на це питання у цілій повісті.
Довгих чотири роки спостерігав Гобсек за Дервілем, перш ніж зробити крок назустріч. Студент був бідний, тож його спосіб життя мало чим відрізнявся від способу життя Гобсека. Тоді й почалися їхні дивні стосунки. Гобсек був не просто самотньою людиною, а людиною, що свідомо прирекла себе на самотність. Він ненавидів своїх родичів настільки, що не побажав і побачити жодної з чотирьох поколінь його родичок, йому й подумати було страшно, що колись по його смерті усе майно дістанеться родичам.
Хіба така людина здатна на дружбу? Це було щось інше. По-перше, Гобсек заходив до сусіда взяти почитати книгу чи газету, бо купити йому було жаль грошей. По-друге, він побачив, що Дервіль не тільки порядна людина, а й неабиякий фахівець, отже, у нього можна отримати юридичну пораду безкоштовно. Таким чином, усе стає на свої місця.
Проте й це ще не вся правда. Гобсек, який так хизувався своєю таємною владою над людьми й презирством до них, не міг жити без людей. Йому конче потрібно було бодай комусь розповісти про все, що знав, чого навчився. Тому Дервіль замінив якоюсь мірою і родину, і учнів, і близьких. Йому він звірявся в усьому саме через цю потребу та через те, що знав про порядність хлопця. Тоді чому ж він так безжально призначив Дервілю сплачувати багато відсотків — цілих п’ятдесят — та ще й запропонував Дервілю безкоштовно вести свої справи до кінця днів? Це скидається на надмірну захланність навіть для Гобсека. Проте лихвар по-своєму мудрий: він добре знав, наскільки великий тягар — обов’язок вдячності. Отже, таким чином він звільнив Дервіля від почуття того, що він буде вічно винний Гобсеку.
Найкращі стосунки руйнуються грішми. Саме тому не слід вести справи з друзями. Отож вчинки Гобсека стосовно стряпчого Дервіля — це вчинки людини і мудрої, і глибоко самотньої, і захланної до дрібниць. І в цих стосунках він залишається вірним собі.
II варіант
Дивна була ця істота — татусь Гобсек.
За французьким звичаєм саме так повинні б діти звати чоловіка поважного віку. Ось тільки дітей у Гобсека не було, а єдина родичка промишляла якнай- давнішою професією, і старий лихвар не робив нічого, щоб повернути племінницю на шлях істинний.
Коротше кажучи, перед нами зразок вовка-одинака, відлюдка.
Проте старому голландцеві не пощастило: він народився людиною, колективною, стадною істотою. Адже недарма в Біблії написано: «Не добре людині бути самій».
Серед безлічі людей, що пройшли перед очима лихваря, виділив старий глитай молоденького студента Дервіля, якому раптово допоміг. Щоправда, під відсотки і досить кабальну домовленість представляти інтереси старого в його операціях і, боронь Боже, на суді.
Старості молоді люди дуже потрібні. Адже життя кінчається, і треба передати кому-небудь накопичену протягом років мудрість. І якщо немає дітей і внуків, то вибирають розумну сторонню людину.
Так Гобсек ушановує довірою молодого адвоката Дервіля і ділиться з ним своїми думками. Розумна людина, він створив свою філософську систему — цинічну, страшну, ця система послідовно пояснює сучасне йому життя. Хоча значною мірою вона пояснює і наше сьогодення. «Зі всіх земних благ є тільки одне, достатньо надійне, щоб було варто людині гнатися за ним. Це — золото».
Гобсек не вірить у моральність людей, у їхню порядність. Головним законом життя він вважає закон класової боротьби: «скрізь точиться боротьба між бідними і багатими, скрізь». У цій боротьбі він стає на бік багатих, оскільки не хоче, щоб його пригноблювали й експлуатували. І страшні сцени в будинку графів де Ресто, де скоюється економічна страта, розорення цілої родини, здаються Дер- вілю ще більш безвихідними.
Гобсек на боці багатих у цій боротьбі. Але водночас у правителів Франції немає лютішого ворога, ніж цей бідно одягнений старий. Мало того, що у нього в заставі майно аристократії, він знає їхні непристойні таємниці, паскудні секрети й огидне єство. І якби не їхня спільна фінансова справа, він міг би знищити країну, розказавши світові про те, які мерзотники правлять прекрасною Францією.
І, звичайно, він не піде з життя, не повідавши про все цьому хлопцеві.
Ось навіщо, на мою думку, потрібен Дервіль старому павуку. І оскільки він не вірить у жодне з безкорисливих людських почуттів, він, як йому здається, купує таким чином уважне слухання.
Похожие сочинения
|