|
«Пригоди Олівера Твіста» Ч. Діккенса — це роман про тяжкі життєві випробування дитини. Герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті.
Зображення робітного будинку, де народився Олівер, було дуже злободенною темою в літературі Англії ЗО—40-х років XIX ст. За законодавством 1834 року в робітних будинках Англії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в’язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. Не випадково робітники почали називати робітні будинки «бастиліями для бідних», нерідко віддаючи перевагу голодній смерті ув’язненню в робітному будинку.
Із перших сторінок роману Діккенс підкреслює, ш;о в долі Олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються ш;одня і скрізь. «Стара історія!» — вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері Олівера, на її руку, на якій не було обручки.
Письменник починає із зображення «ш;астя» свого героя: якш;о б з’явився на світ Олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті.
Новонароджений Олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. Діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радош;ів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві.
Будь-яка спроба, на думку вихователів, «протесту» жорстоко карається. Так, «непокірного» Олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, ш;о він насмілився попросити добавки рідкої каші, піддають окремому ув’язненню та неш;адно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, ш;о сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків.
У другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до Лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. І скупник краденого Фейгін, і жорстокий грабіжник Сайкс, і зловісний «джентльмен» Монкс (особиста зацікавленість якого в долі Олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. Олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. Щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги Браунлоу (який, як з’ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у Рози Мейлі. Нарешті, він знов потрапляє до містера Браунлоу, який стає його названим батьком.
Добрий містер Браунлоу виявляється першим, хто пожалів «кандидата у шибеники», хто по-людськи поставився до неш;асної дитини. І таке ставлення було віддячене самовідданою любов’ю неш;асного хлопця-сироти до свого рятівника. Діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей.
Діккенс трохи ідеалізує свого героя. Олівер Твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. Як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти Оліверу в чистоті душу.
Зображуючи на останніх сторінках роману шдсливе, хоча і з налітом деякого смутку життя Олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, Діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. Але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості.
Соціальний роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» дістав високу оцінку В. Г. Бєлінського, який писав на початку 40-х років XIX століття, ш;о це «один із кранщх творів» видатного англійського романіста.
Похожие сочинения
| 
