|
Роман Юрія Мушкетика «На брата брат» розповідає про добу після смерті Богдана Хмельницького, коли гетьманом став Іван Виговський. Тривалий час ми про нього майже нічого не знали. Його доля була трагічнішою, ніж доля Мазепи. І не тому, ш;о Мазепа помер своєю смертю, а Виговського зрадили і він був підступно вбитий. Російська церква, пророку протягом віків проголошуючи анафему «зраднику» Мазепі, нагадувала мимохіть, ш;о був такий український патріот, який боровся за незалежність України. А Виговського викреслили з історії, ніби його ніколи й не було. Роман «На брата брат» допомагає читачеві зрозуміти значення гетьмана Івана Виговського в українській історії.
Після смерті Богдана Хмельницького, коли постало питання, кому віддати гетьманську булаву, вибір більшості припав на Виговського: «Найдовіреніший чоловік Хмеля... Золотий розум. За віру християнську живота покладе...» Не зразу взяв він булаву. Розумів, яку відповідальність візьме на себе разом з нею. Пам’ятав, якою нелюдською напруженістю іноді стримував від непокори військо Хміль, як він рано впав, підтятий втратами та невдачами. Так то Хміль — могутній, залізний чоловік. Іван Виговський наодинці вмів цінувати себе тверезо. Був розумний, дехто вважав його хитрим. Завжди стриманий, з усіма рівний, уважний, його не дуже любили, але шанували. Раніше в нього питали ради й поради, а за рішеннями йшли до Хмеля. І ось тепер всі рішення йому приймати самому.
Погоджуючись прийняти булаву, Виговський застерігає тих, хто його вибирав: Хміль московському царю підкорився, й вони з ним, але після смерті Хміля цар надіслав такі умови, які зниш;ують усі козацькі вольності — «я ж ні в чиїй неволі бути не хочу».
Заздрячи Виговському, не змирилися з ним ті, хто зазіхав на гетьманську булаву, почали підбурювати селян, козаків. Не хотів гетьман кровопролиття, не хотів на власному полі січі, яка надломить і його сили. Бачачи, ш;о Москва не збирається виконувати жодного пункту Переяславської Ради, для того, ш;об пригасити полум’я братовбивчої війни, яке роздмухували цареві повстанці, Виговський почав переговори з Польш;ею. Він прагнув утворити з нею федеративний союз, де Україна мала б повну автономію.
Москві Виговський пропонував створити одну, слов’янську спілку, в якій пануватимуть мир та злагода. Але такої спілки, де всі були б рівні, Москва не хотіла. Нехай буде спілка, але тільки під московською рукою.
Не підгримали гетьмана запорожці, не зрозуміли його планів. Не зумів гетьман скористатися результатами блискучої перемоги у Константинопольській битві 1659 року, коли українська армія, керована Виговським, вщент розбила московські війська. Проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція, яка проголосила новим гетьманом Юрія Хмельницького, якому Виговський віддав булаву. 1664 року Виговського розстріляли поляки. Не стало одного з найвидатніших українських гетьманів, який перший — усього лише через п’ять років після Переяслава — повстав проти поневолення України Москвою, виборював незалежність України.
Та його ім’ям, як іменами, «пам’яттю кращих синів, оборонців рідного краю, ми підняли над нашими головами простріляний багато разів козацький прапор і плекаємо надію на повернення колишньої слави».
Похожие сочинения
| 
