|
Людину можна знищити^ але її не можна перемогти.
Е. Хемінгуей
Ернест Хемінгуей — людина незвичайної долі, автор багатьох прекрасних книг, серед яких особливе місце належить повісті «Старий і море», що була написана в середині XX століття, 1952 року, повісті, за яку письменнику було присуджено Нобелівську премію.
Чому саме цей невеликий твір, в якому розповідається про рибалок острова Куби, так високо оцінила світова громадськість? Чому і сьогодні, коли читаєш її, то стискається серце від болю за людину, охоплює гордість за неї, знесилену, ледве живу, але непереможену?
Я думаю, річ у тому, що «Старий і море» не побутова повість, а повість- притча, що прославляє Людину, оспівує її мужність і стійкість.
Сюжет твору дуже простий. Старий кубинський рибалка Сантьяґо йде в море на риболовлю. Після вісімдесяти чотирьох днів невдалих пошуків здобичі йому трапляється велика риба-меч. Вона така велика і сильна, ш;о, проковтнувши гачок, пливе далеко в море, потягнувши за собою човен старого. Три дні і три ночі триває поєдинок між рибалкою та гігантською рибою. Врешті Сантьяґо перемагає, але хижі акули поїдають його здобич. Замість прекрасної риби, яка могла б нагодувати багатьох людей (про це весь час думає старий рибалка), він привозить на берег тільки її скелет.
Здавалося б, герой має бути принижений, зломлений своєю поразкою, злий на весь світ. Але ні! Старий рибалка — людина великої мужності — не втрачає надію: він упевнений: якш;о не сьогодні, то завтра, зібравшись із силами, знову піде в море за великою рибою і намагатиметься здобути перемогу.
Ця розповідь так хвилює, мабуть, тому, ш;о Хемінгуей дуже точний і конкретний в описі життя і боротьби старого рибалки. Спокійно, розмірено, уникаючи високих слів, письменник розповідає про всі деталі поєдинку Сантьяґо з великою рибою, передає його роздуми про сенс людського життя, про єдність людини з природою, про те, ш;о ми, люди, не господарі природи, а її частина, і підвладні таким самим законам, яким підвладні і заходи і сходи сонця, і морська хвиля, і чудова риба, і хижі акули.
Образ цієї конкретної простої людини-трудівника переростає у символ Людини, «велика риба» — це символ великої мети, в якій полягає смисл людського життя, а акули — втілення хижого, злого. У боротьбі з цим злом Людина відстоює своє право на самоповагу, на гідне життя.
Письменник не переконує нас, ш;о це легко. Сила його героя в тому, ш;о, зазнавши поразки, він не втрачає надію, не зневіряється і, ш;о найважливіше, продовжує вірити в кінцеву перемогу доброго.
Сантьяґо збирається продовжувати свою справу з Хлопчиком. Образ Хлопчика в повісті дуже важливий: у ньому втілена віра в майбутнє, думка про те, ш;о людина не є самотньою в життєвій боротьбі.
Так, Сантьяґо переслідують невдачі, символом яких стає парус його човна, «увесь в латках із мішковини», ш;о нагадує «прапор наголову розбитого полку». Але письменник, роблячи акцент на старості рибалки, помічає, ш;о у нього «веселі очі людини, яка не здається». Він переконаний: людина не створена для того, «ш;об терпіти поразки». Ось чому старий не залишається бездіяльним, коли на його рибу нападають акули. Хоча він старий і виснажений, хоча і руки його поранені, він продовжує боротися.
У творі немає трагічного кінця. Змучений, знесилений, але непереможений старий все-таки дістанеться до порту. І ми закриваємо повість із вірою у творчі можливості людини, в незламну силу її життєлюбства і стійкості.
Драма, ш;о розігралася в далекому морі, не залишає відчуття безвиході і відчаю. Поки людина є живою, в ній не може померти героїчне, і в цьому її велич. Перед стійкістю Сантьяґо схиляється Хлопчик, схиляємося і ми, читачі. Велику повагу викликає цей чоловік, який боровся навіть після того, коли зрозумів, ш;о боротьба даремна. Багато чого навчило його життя, але відступати він так і не навчився.
Похожие сочинения
| 
