Інтелігенція й інтелігентність

Поняття «інтеліґенція», «інтелігентність», на відміну від так званих «вічних» понять, з’явилися в нашій мові порівняно недавно, в 60-х роках XIX століття. Інтелігентами називали людей, ш;о були зайняті розумовою працею, на відміну від тих, хто був зайнятий працею фізичною. Спершу вважали: інтелігентна люди­на — це та, яка здобула гарну освіту, багато читає, знає іноземні мови. Але можна все це мати і бути неінтелігентним, а можна мати те, ш;о називається природже­ною, внутрішньою інтелігентністю. І не основне при цьому — диплом про вишу освіту. Ця якість — інтелігентність — наявністю диплома не визначається.

Першим твором в українській літературі, головними персонажами якого ста­ли українські інтелігенти, був роман І. С. Нечуя-Левицького «Хмари». Він став несподіванкою для багатьох, бо панувала думка, ш;о українська література є виключно селянською і в українського народу нікого, крім селян, немає. І. С. Нечуй- Левицький змалював два покоління інтелігенції. Старше, яке представляє Даш- кович, спершу студент, а потім професор Київського університету. Він палко бажає служити народові України — занедбаному, пригніченому, «безш;асному». У зрілому віці Дашкович стає пасивним, не принісши користі своєму народові. Його талант марно загинув, «згинув надаремно для України і народу». Хмари над рідною землею хоче розвіяти представник другого покоління української інтелігенції — Павло Радюк. Він діяльніший за Дашковича — поширює твори Тараса Шевченка, пропаїує історіїо України. І. С. Нечуй-Левицький підводив читачів до висновку: кожне нове, наступне покоління інтелігентів повинно дбати про добробут народу, підносити ідею національної гідності, відстоювати незалеж­ність Вітчизни.

Справжня інтелігентність була властива краш;им українським письменни­кам, яких називали «совістю і сумлінням нації». Серед них — О. П. Довженко. У повісті «Зачарована Десна» віїї писав про свого батька, неграмотного, забитого вічними нестатками селянина, з глибокою шанобою схиляючись перед його внутрішньою інтелігентністю.

То ж будемо пам’ятати, іцо справжня інтелігентність — це, насамперед, внутрішня культура, доброта, чуйність, здатність до співпереживання.