ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 8
Гостей: 8
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ АКТУАЛЬНІСТЬ П’ЄСИ І. КАРПЕНКА-КАРОГО «ХАЗЯЇН»

І          варіант

В історії літератури відомі твори, які, не витримавши випробу­вання часом, швидко забувалися. Часто причиною відсутності по­пулярності для твору була його «відірваність» від життя, в ньому читач не знаходив висвітлення проблем, що хвилюють суспільство взагалі і самого читача зокрема. Однак були й твори, які, щойно з’явившивсь, набували загального визнання, широкої популярнос­ті. До таких творів належить і написана у 1900 році І. Карпенком- Карим комедія «Хазяїн», тема якої, — показ жорстоких методів збагачення, — є актуальною і зараз.

Що спонукало видатного драматурга до написання п’єси про таке суспільне зло, як нагромадження деякими людьми грошей нечесними шляхами? Справа в тому, що Іван Карпенко-Карий був добре знайомий із життям багатіїв (колишніх економів та управи­телів), адже він часто їздив по селах і бачив, яким способом багаті­ли «колишні мужики»: вони жорстоко експлуатували нещасних селян, а ті втрачали надію на визволення від панського ярма. Не­байдужий до долі власного народу, драматург не міг не описати «ха­зяйське колесо» і самих експлуататорів, тим більше, що в руках він мав «живий» матеріал — власні спостереження. Так з’явилися п’єси «Розумний і дурень», «Сто тисяч».

У п’єсі «Хазяїн» хижацькі методи швидкого збагачення уособ­лює центральний персонаж Терентій Гаврилович Пузир (хазяїн), його прислужники Феноген, Ліхтаренко та інші. На першому плані для них — гроші, матеріальний достаток, здобутий нечесним шляхом. Так, саме нечесним, бо ці персонажі, щоб забагатіти, готові укласти угоду із власною совістю і використати народні нещастя — недорід, голод, пошесні хвороби. Мільйонер Пузир, наприклад, годує робітни­ків таким хлібом, який неможливо вкусити, настільки він твердий, велить платити їм «не по тридцять п’ять, а по двадцять п’ять копі­йок на добу», вважаючи, що це ще й забагато, і знаючи, що бідні люди нікуди не подінуться, а будуть працювати, щоб не вмерти з голоду. Хазяїн влізає у незаконні махінації, і єдине, що його хвилює, чи не дізнається хтось про це. Недалеко від хазяїна відійшли і його управителі. «Беріть — я вам не заважаю, не заважайте й ме^і!..


Краще зробимо між собою договор: брать, де дають і де можна, а на менших звертать! От я одберу від мужиків оброчну казенну землю, візьму наділи в аренду, і мужики, оставшись без землі, будуть ро­бить на нашого хазяїна, як кріпаки!» — говорить Феногенові Ліхта- ренко. І ці прислужники, і сам хазяїн живуть за рахунок бідного люду, анітрохи не дбаючи про нього й не задумуючись над тим, що самі колись бідували.

Такі «хазяї» є й у наш час. Хіба сьогодні ми не бачимо людей, які багатіють за рахунок соціально незахищених верств населення? Що тільки не робиться задля власного збагачення! Людям не ви­плачують заробітну платню, можуть вигнати з роботи, не заплатив­ши ані копійки. Знаємо ми і приклади масового обдурювання, на­приклад, коли підробляються дорогі ліки, які насправді нічого не лікують, або виготовляються продукти харчування сумнівної якос­ті. Виробників не хвилює, що хтось, можливо, за останні гроші купує їх товар, чи зазнав фатальних наслідків від нього. Так і чуємо голос Феногена: «...з усього треба користь витягать, хоч би й зубами при- йшлось тягнуть, — тягни!» Таким чином, розуміємо: п’єса Івана Карпенка-Карого була актуальна в кінці XIX століття, актуальна вона й зараз, бо проблеми суспільства і моралі, зображені в ній, хви­лювали сучасників драматурга, хвилюють нас, хвилюватимуть на­ших нащадків.

II   варіант

Завдання літературної критики — визначити художню цінність твору, його значення для читачів. Скільки було випадків, коли вче­ні не приймали видатне творіння або, навпаки, схвалювали якусь низькопробну «одноденку*. Мені здається, що найсправедливішим і найточнішим критиком є час, який перевіряє художні твори на справжність, розставляє їх на місця: щось відправляє у забуття, а іншим дає путівку у безсмертя. Ось до цих останніх, безумовно, належить комедія І. Карпенка-Карого «Хазяїн*.

Написана у 1900 році, вона не втрачає своєї актуальності, її чи­тають, її ставлять на сцені сучасного театру. На перший погляд, ця живучість п’єси трохи дивна. Про що вона? Про життя сільського мільйонера, героя доби накопичення, що розпочалася після скасу­вання кріпаччини. Перелік дійових осіб теж ніби відкидає нас у далеке минуле: родовитий багатий пан, економи, шахмейстар...

Але починається перша дія — і опиняєшся серед своїх сучас­ників. Фактор Маюфес — це ж звичайний посередник, або маклер, який допомагає влаштовувати різноманітні операції і цим заробляє на життя. Економ Зеленський просить Феногена замовити за нього слолечко перед Пузирем, щоб не втратити вигідне місце, а за це дає

йому хабара. «Дурно ніхто нічого не робе; ви для мене, я для вас», — говорить він Феногену. Та це ж закон і нашого життя, коли майже все купується і продається: і послуги, і допомога, і робота, й освіта. Принаймні про це свідчать численні серіали про сучасну дійсність.

Але найсучаснішим, мабуть, є головний персонаж комедії — Терентій Гаврилович Пузир. Ось ділова людина, яка від своїх поміч­ників вимагає сумлінної праці й обов’язкових прибутків. Пузир все міряє вигодою. «Аби бариш, то все можна», — дружина хазяїна добре засвоїла головний життєвий принцип Пузиря. Не гребуючи навіть злочином, він будь-якою ціною прагне одного — збагачення. Навіщо? А ддя збагачення! Хіба ж це не безглуздя — «стяжання заради стяжання без будь-якої іншої мети». Пузиреві не потрібні ні вишукана їжа, ні гарний одяг, ні — борони Боже т— література і мистецтво. Він знає лише свої степи, свої вівці, свої гроші, яких повинно бути дуже багато.

Терентій Гаврилович легко впізнається в сучасних анекдотах про «нових українців» і «нових руських», з їхнім безкультур’ям, неуцтвом, байдужістю до чужих проблем і потреб. У них теж мета — одержати «бариш». Правда, замість старого халата і кожуха у них, мабуть, модні речі із золотими ланцюгами. І їдять вони в рестора­нах, а в усьому іншому — точнісінькі Пузирі.

Може, я дещо згущую фарби, але ті телефільми про «хазяїв життя» початку XXI століття викликають згадку про комедію І. Кар- пенка-Карого, яка могла б повчити декого з нинішніх мільйонерів. Ще 100 років тому український драматург намагався застерегти «стяжателів заради стяжання», показати їхню обмеженість, жалю­гідність. Гроші — річ потрібна, але найвища цінність — людина, духовно розвинена, добра, щедра і благородна. Тільки вона заслуго­вує на повагу і любов, а не «пузир», хоч і золотий.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (13 Февраля 2013) | Обновлено | Просмотров: 6383 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2019
Хостинг от uCoz