|
У листопаді 1830 року виходить друком найкраищй твір видатного французького письменника Стендаля (справжнє ім’я Анрі-Марі Бейль) із підзаголовком «Хроніка XIX століття». Це соціально-психологічний роман.
Простежуючи шлях головного героя Жульєна Сореля, письменник розповідає про падіння звичаїв, про корисливість буржуазії, про нікчемність і слабкість дворянства, про пробудження у суспільстві нових сил. В основі роману — конфлікт особистості із суспільством.
Жульєн Сорель — представник покоління 20-х років XIX ст. Йому притаманні риси романтичного героя: прагнення незалежності, яскрава індивідуальність, бажання змінити свою долю. Та життя ставить його перед вибором: жити за законами батьків чи «пробити» собі дорогу до вищої влади, але приректи свою душу на загибель. І він робить свій вибір.
Чужим відчуває себе юнак у родині мера Вер’єра пана де Реналя, ненавидячи непщрість людей із оточення мера, відчуваючи, що достаток потрапляє їм до рук через розкрадання коштів, що виділила скарбниця нещасним підкидькам. Совість Жульєна почала нашіптувати йому: «Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти та насолоджуватись ним, але тільки в цій компанії».
Для Жульєна пробити свій шлях означало перш за все вирватись із Вер’єра, бо він не любив свою батьківщину. Йому ненависна навіть думка, що доведеться все життя жити в цьому брудному гурті людей, які не зупиняться ні перед якими злочинами. Він відчував себе дуже самотнім.
Бажаючи показати свою начитаність, знання, уміння мислити, Жульєн приходить до Безансонської семінарії. Але й тут на нього очікує розчарування: духовні кола Безансона багато в чому далекі від суто релігійних інтересів і проблем. Як раніше він не бачив єдності серед мирян, так не бачить її тепер і серед духовенства і доходить висновку: «Ось тепер я потрапив у життя, і таким воно буде для мене до кінця».
Не цінують талант, розум, чесність, порядність простолюдина в будинку маркіза де Ла-Моля, не дасть маркіз згоди на одруження своєї доньки з плебеєм, хоча зовсім недавно вважав його своїм сином.
Через постріл у церкві в кохану пані де Реналь Жульєн потрапляє до в’язниці. І тільки тут, чекаючи на страту, юнак розуміє, що його спроба зруйнувати соціальні та моральні межі між аристократами та плебеями не здійснилась. Не довелось Жульєнові довести «сильним світу цього», що такі, як він, заслуговують на кращу долю.
Проте фізична поразка є водночас моральною перемогою Сореля над відсталим, консервативним існуванням суспільства. Акт правосуддя не взяв гору, помста касти аристократів не відбулась — Жульєн помер мужньо та гідно.
Похожие сочинения
| 
