ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Кредо життя і творчості в. Симоненка

Василь Симоненко — великий український поет. Незважаючи на те, що йому не було й двадцяти дев’яти років, коли він залишив нас, ми маємо повне право називати його так, бо він був майстром поетичного слова і вся його твор­чість пройнята любов’ю до Батьківнщни і рідного народу, ненавистю до крив­ди й образ, до приниження гідності людини. Симоненко був чистою людиною, правдолюбцем, безкомпромісним до лицемірів і убогих духом підлабузників:

Душа горить. Палає лютий розум,

І ненависть рокоче на вітрах.

У своїх творах Симоненко не замовчував нічого, він завжди називав усе навколо власними іменами. Якщо бачив перед собою злодія, хабарника, бюро­крата, називав його тим, ким він є. Він жив у нелегкі часи для України й знав, що чекає на того, хто не йде на компроміс із совістю:

Мене, мов пса, покірні холуї Тримали в закутку холодному, тісному.

Закинувши в віддалені краї.

Та, не піддавшись зарібку легкому,

Я не прислужував ніколи і нікому.

Та й не могла людина, що написала такі твори, як «Лебеді материнства», «Пророцтво 17-го року», не бути «правді вічним другом». Поет ставить за мету викриття джерел та носіїв зла. Головне зло — це черствість дупгі, у чому б вона не виявлялася: у ставленні до окремої людини, до народу, до України. На дум­ку Симоненка, таких людей треба карати:

Бо ж немає тим іншої кари.

Хто дотепи свої в іржі Заганяє буздумно в рани,

У болючі рани чужі.

Симоненко однаково вболівав як за весь український народ, так і за окремих людей, шукав правду та викривав кривду. Правда — серед народу. Поетові близькі до болю доля і клопоти людини-трудівника, прибитого щоденною тяжкою селян­ською працею. Ось спрацьований, недужий, ні синові, ні невістці не потрібний дід («Старість»); він «все стерпить — докори, сором, лихо — лиш би вмерти на землі батьків!; ось баба Онися, що втратила трьох синів («Баба Онися»); ось доярка з її «важким щастям», у якої від роботи «руки й ноги вночі гудуть» («Дума про щас­тя»). Вони, з позиції поета, поборники правди, живуть за її законами. І поет низь­ко схиляє перед ними голову й возвеличує їх у своїй прекрасній поезії.

І зовсім по-іншому, твердо, безкомпромісно звучить його слово, коли гово­рить про тих, хто чинить зло. Василь Симоненко бачив, що гине народ, гине Україна, гине з плачем, гине на очах у бездушних бюрократів, які жорстоко розправлялися з усім і усіма, хто ставав на захист культурної скарбниці наро­ду, його гідності, хто відстоював право України на самоствердження. Як же треба було любити Вітчизну, щоб в ті часи, звертаючись до України, написати:

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю.

Всі, хто чинить зло Україні, — особисті вороги Симоненка. За це його й боялися ті, хто мав владу й силу, але силу зла.

Василь Симоненко щиро вірив у те, що настане такий день, коли народ скине зі своїх плечей катів осатанілих з нагаями і палашами і «пощезнуть всі перевертні, й приблуди, і орди завойовників-заброд». Головна сила його твор­чості — у небуденно, у рідкісно ясній чистоті поетової душі. Все, що він напи­сав, має на собі печать його відкритого, чесного, повного любові до людини серця. Симоненко жодного разу не поганьбив звання українця, не відступив від свого життєвого кредо: «Я хочу правді бути вічним другом і ворогом довічним злу». Своє коротке, але таке яскраве життя прожив гідно, з честю.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (06 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 267 | Теги: життя, Кредо, Симоненка, творчості | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2019
Хостинг от uCoz