|
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім’я Лесі Українки.
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, «тридцятилітню війну» з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого пщстя, палкого взаємного кохання, пщстя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов’ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, ш;о увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала по Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнишд.
Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірнії «Красо України, Подолля...» Але поетеса ніколи не була співцем «чистої природи». Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями.
Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов’язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш «Слово, чому ти не твердая криця». Ґї поетичне слово — то «меч», «іскриста зброя», ш;о буде «здіймати голови з плеч» ворогів народу.
Вірш «Соніга 8рет §рего», написаний ш;е юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, нщрістю, любов’ю до життя, мужністю:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись.
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Жити хочу! Геть думи сумні!
Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становиш;е рідного народу, його безправність.
У драматичній поемі «Бояриня» Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ’я.
Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему «Лісова пісня». Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе:
Я жива.
Я вічно буду жити.
Похожие сочинения
| 
