|
Багата і славна Україна іменами своїх синів, вірних лицарів, які мужньо боронили її незалежність, захищали свій народ. Давні народні пісні й думи, легенди й перекази розповідають нам про звитяжні походи козаків-запорож- ців, які не тільки давали відсіч загарбникам, а й самі, перепливнш Чорне море, нападали на турецькі міста, щоб помститися ворогові, звільнити з турецької неволі своїх земляків. Давня народна «Пісня про Байду» оспівує незламного, безстрашного героя, який не захотів «потурчитися, побусурманитися», сміливо кидає у вічі самому султанові:
Твоя, царю, віра проклятая.
Твоя царівночка поганая.
А скільки ще могутніх велетнів дала Україні Запорозька Січ! Іван Сірко, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Данило Нечай, Іван Богун... Особливе місце серед них належить гетьману Богдану Хмельницькому. До нас дійшли численні думи та пісні, які оспівали визвольну боротьбу українського народу з польською шляхтою. Головним героєм у них є Богдан Хмельницький, оточений глибокою пошаною і любов’ю козаків і всього народу. У пісні «Ой Богдане, батьку Хмелю...» підкреслено мужні риси характеру народного героя, його талант полководця, силу і відвагу:
Знає Корсунь і Пилява,
Знають Жовті Води,
Як водив своє козацтво Богдан у походи.
Через усі думи часів визвольної війни проходить образ Богдана Хмельницького. Великий гетьман оспіваний як видатний полководець, політичний діяч, захисник народу, що рішуче виступає проти польсьею-шляхєтського поневолення України.
У думі «Хмельницький та Барабаш» він показаний як чесний, непідкупний борець за інтереси українського народу.
Неоднозначно оцінював роль Богдана Хмельницького в нашій історії Тарас Шевченко. Відзначаючи його заслуги перед народом у визвольній боротьбі, поет вважає помилковим політичний і військовий союз України з Росією, який, на думку Шевченка, мав трагічні наслідки для України. Про це — поезії «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові...», де Шевченко, звертаючись до Хмельницького, називає його «нерозумним сином», що занапастив «вбогу сироту Україну!»
Сучасна поетеса Ліна Костенко в романі «Маруся Чурай» з глибокою повагою говорить про Богдана Хмельницького, мудрого державного діяча, видатного полководця. Саме гетьман врятував Марусю Чурай, яка була засуджена до смертної кари, відмінивши її своїм гетьманським наказом.
Богдан Хмельницький, як небагато інших людей, розуміє не тільки безцінність людського життя, особливо в ті часи, коли повсюди сіялася смерть. Він схиляється перед талантом співачки, глибоко відчуває значення її пісенної творчості для всього українського народу:
Її пісні — як перло многоцінне.
Як дивен скарб серед земних марнот.
Змінювалися часи. Український народ, оточений численними ворогами, втратив свою незалежність. Але ніколи не згасала в народі «іскра вогню великого», запаленого славним гетьманом Богданом Хмельницьким.
Похожие сочинения
| 
