Ліричне «я» Анни Ахматової - питання та відповіді

I.      Перща збірка «Вечір». (Перша збірка «Вечір» 1912 року зробила відомим ім’я Анни Ахматової. Характеризуючи особливість її поезії, Кузьмин писав у пе­редмові до збірки про те, що вона має здібність «понимать любьіе вещи... в их непонятной связи с переживаемьіми минутами». Саме звичайні речі свід­чать про стан ліричної героїні більше, ніж довгі монологи. Гі ліричне «я» про­ступає через тонкість сприйняття світу.)

II.     Поезія «незустрічі». (Вже у ранніх віршах Ахматової читач побачив цікаву особливість: її короткі вірші схожі на цілий роман, який вміщує історію сто­сунків, сюжети почуттів і незмінну нерозділеність почуттів. Це поезія «незу­стрічі». Зміст життя героїнь Ахматової — кохання в усіх відтінках і проявах — від передчуття кохання, чекання любові до «страсти, раскаленной добела».)

III.     Урбаністична тема творчості Ахматової. (У другому зйрнику «Четки» (1914) героєм лірики Ахматової стає Петербург, «город, горькой любовью люби­мий». Ахматова належала до акмеїстів, а для них це місто — уособлення «класичності». Тому особливе значення надається деталі. Так у вірші «В по- следний раз ми встрелились тогда» читаємо:

Как я запомнила високий царский дом И Петропавловскую крепость!

Ці деталі міського пейзажу виступають знаком розлуки.)

IV.     Нові мотиви «Белой стан». (У цій збірці відобразились нові мотиви самови­раження — це мотиви битви, розлуки, воїна-чоловіка. Усе частіше згадуєть­ся ім’я Господа. Лірична героїня не ремствує, а спокійно й мужньо приймає покладену на неї місію. Це нове ліричне «я» Ахматової буде з нею незмінним до кінця днів.)

V.       «Пушкінська» тема. (З традицією пушкінської поезії пов’язує Ахматова і сприйняття ролі поета, і ставлення до поезії. Від Пушкіна гармонійність ві­рша, багатство тем, здатність виявити найтонший душевний порух, зіставити себе й с5часність. Громадянський обов’язок через ліричне «я» поетеси теж багато в чому від пушкінської традиції.)