28 лютого 1861 р. помер Т. Шевченко. У похованні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема М. Некрасов, М. Михайлов, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лєсков, М. Костомаров, В. Білозер- ський, П. Куліш, Г. Честахівський). Великий Кобзар був похований на Смоленському цвинтарі. Напередодні поховання М. Некрасов написав вірш «На смерть Шевченка». За два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах в Україну і поховати на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.
На Смоленському цвинтарі, де був похований Т. Шевченко, упродовж двох місяців щотижня справляли панахиди. 14 квітня 1861 р. члени української громади в Петербурзі організували літературний вечір пам’яті Т. Шевченка, кошти від якого пішли на допомогу бідним студентам. На цьому вечорі пам’яті виступили зі споминами та творами М. Костомаров, П. Куліш, а також російські поети А. Майков, Я. Полонський, М. Некрасов, котрий прочитав свій вірш «На смерть Шевченка».
Тема цього вірша — поетична епітафія, написана на честь смерті українського побратима по перу. Ідея твору — уславлення поетичного генія Т. Шевченка. Ліричний герой поезії виражає думки автора, переживає смерть українського поета й аналізує його нелегкий життєвий шлях:
Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!
Випадок трапився трохи не бажаний.
Гине дочасно від Божої милості
Краю російського син її вражений.
(Переклад П. Усенка)
Так називає Некрасов свого українського побратима по перу і з сумом пише про цей факт.
У вірші відобразилися біографічні мотиви з життя Т. Шевченка. Зокрема, у ньому згадується про його тяжку молодість, роки солдатчини, політичну діяльність і заслання в Оренбург. Окрім того, розповідається про важливу суспільно- історичну подію: скасування у 1861 р. кріпосного права. Розповідається також і про викуп із кріпацтва та довгождану волю.
Все, що від юності ранньої марилось,
Серцю жадане, немов засміялося...
Та зболене бідами серце Кобзаря не витримало — «1 життя обірвалося». Цей обірваний поетичний рядок є найкращим свідченням болю російського поета від смерті Тараса Шевченка.
Вірш написано шестистопним ямбом, який чергується у фіналі з чотиристопним ямбом.
Цікавими є художні особливості вірша. У поезії автор широко використовує епітети («Божої милості», «краю російського», «смілі промови»). Поет часто вживає нестягнені форми прикметників («тюрма петербурзькая», «провидіння грайливеє», «борня безрозсудная», «молодість трудная»). Ці форми є характерними для фольклору. Вони надають віршеві протяжності, що відповідає настроям туги, наближаючи поезію до народної пісні-плачу.
Взагалі, вірш має епічний характер оповіді, що наближає його до маленького поетичного оповідання, у якому відобразилася біографія Т. Шевченка. М. Некрасов виділяє риси вдачі українського поета. Найголовніші серед них — мужність, уміння боротися, сміливість, відданість переконанням і витривалість.
Отже, М. Некрасов, уміло використовуючи тропи, глибоко розкриває ідейно- художній задум.
Похожие сочинения
| 
