|
І. Афанасій Фет — оригінальний поет-лірик (поезія Фета — поезія натяків, здогадів, умовчувань; передача у віршах читачеві не стільки думок та почуттів, скільки «летючого» настрою поета).
П. Майстер ліричної мініатюри:
1. Поетичний «авторитет» Фета (найхарактерніший «фетівськнй» вірш:
Шепот, робкое дьіханье,
Трели соловья,
Серебро и кольїханье Сонного ручья.
Побудова вірша: тільки з називних речень; предмети і явнш;а як знаки почуттів і станів; поет викликає у читача не уявлення про речі, а ті асоціації, ш;о можуть бути з ними пов’язані; розвиток основної теми вірша «за словами»: почуття кохання — це
Ряд волшебньїх нзмененнй Милого лнца, <...>
И лобзания, и слезьі,
И заря, заря...)
2. Зв’язок новизни зображення явиш; природи у Фета з ухилом до імпресіонізму (загострення і примноження образотворчої сили слова за допомогою імпресіонізму: опис явиш; такими, якими їх бачить поет, наприклад: ліс змальований таким, яким він постав перед поглядом поета:
Над озером лебедь в тростник потянул,
В воде опрокинулся лес,
Зубцями вершин он в воде потонул,
Меж двух изгибаясь небес.);
3. Музикальність віршів Фета (співучість, мелодійність фетівських рядків, «ш;о не висловиш словами, звуком на душу повій»; уміння поета добором звуків створити той або інший настрій у читача:
И сльїшу я, в излучине росистой Вполголоса скрипят коростели.)
Ш. Свіжість поезії Фета (трепетна, хвилює нашу уяву, викликає глибокі почуття, дає змогу відчути красоту і милозвучність російського слова).
Похожие сочинения
| 
