ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 135
Гостей: 135
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Мій улюблений герой у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

1      варіант. Омелько Кайдаш

Мій найулюбленіший герой у названій повісті — Омелько Кайдаш, голова сім’ї, про яку йдеться у творі. Це людина, яка справді гідна поваги, бо прожила довге й нелегке трудове життя, передчасно зістарівшись. Сама зовнішність героя засвідчує сказане: «... здорові загорілі жилаві руки», «лице... сухорляве й бліде, наче лице в черня, високий лоб, посічений густими дрібними зморшками».

Праця для Кайдаша — саме життя. Він живе так, як жили його батьки, діди, прадіди — із святою повагою до чесного трудового життя.

Омелько — гарний господ ар. У його господі все до ладу, його сім’я живе у достатку, він створив належну матеріальну базу своїм синам. Омелько — хороншй чоловік, який ніколи не підняв руки на свою дружину, не образив її лихим словом, йому приємно, що вона добре одягнена. На таких засадах виховував Омелько і своїх синів.

Кайдані був набожною людиною. Це дуже добре, коли людина прагне жити за законами Божими.

Проте в родині не все гаразд: дурні свари, невідповідність характерів, якісь складні стосунки між жінками. Усе це дуже болісно зносив Кайдані, людина дуже вразлива, що страждає від будь-яких образ, а тим більше від несправед­ливого ставлення до себе. Його втягують у колотнечу, і це завдає йому прикро- нцв. Кайдашеві шкода і жінку, і невісток. Він за типом нервової системи мелан­холік, тобто особливо болісно реагує на кривди і образи. І ось він шукає захисту від ударів і болю, що завдають йому вдома, в шинку. Але ж назвати його п’яницею, звичайно, було б несправедливим. Коли Карно підняв руку на бать­ка під час сварки, це остаточно підкосило Кайдаша.

Було підірвано авторитет батька, до його думок вже не мали ніякого інтере­су й не приховували цього. Сини не оцінили всього того, що зробив для них батько. І навіть Лаврін, хоч і був непоганою людиною, завдав батькові остан­нього удару: прибрав господарство у власні руки і ніколи не радився з батьком навіть у дрібницях. Кайдаш і подумати не міг, що вже так скоро стане для своєї сім’ї «зайвим», що діти не будуть вважати його за хазяїна. Та й Кайданш- ха з Мотрею не пожаліли образливих слів і дій для нього. Члени сім’ї не нама­гались зрозуміти його характер, не хотіли заглянути в його душу і зрозуміти її.

Ось що довело Кайдаша до передчасної смерті. Мені дуже шкода цієї люди­ни, і хочеться застерегти, що до людей узагалі, а особливо з таким типом нер­вової системи, як у Кайдаша, треба ставитись надзвичайно чуйно й обережно, щоб не образити і не вбити їхню душу. Шкода, що герої повісті так і не зрозу­міли своєї необачності.

2     варіант.МарусяКайдашиха

Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозу­міла навіть у своїх негативних проявах. Це була «... вже немолода, але й не стара жінка, висока, рівна, із довгастим лицем».

Певна частина її життя припала на ті часи, коли була панщина, яка не могла не залишити будь-який слід у житті й характері людини. Маруся ще замолоду довго служила в панів, куди її взяли дівкою. Від них вона набралася улесливості в розмовах, була дуже горда та пихата, вважала себе набагато ви­щою за односельців. Маруся — ініціатор всіх сварок і колотнеч у сім’ї, в яких вона почуває себе як риба у воді. За типом нервової системи Кайдашиха — холерик, що якоюсь мірою пояснює її нестерпний характер.

Стосунки Кайдашихи з людьми, що жили поруч, складалися по-різному. Кайдаш і сини вже якось за час довгого спільного життя звиклись із тим, що вона у всьому верховодила, а от невісткам довелось і «випити й закусити».

Маруся — розумна людина і в кожній ситуації інтуїтивно відчуває, як треба поводитися. Наприклад, Довбишам, ш;о багатші за Кайдашів, вона хоче продемон­струвати свою вихованість. А от з бідними Балашами Кайдашиха не церемо­ниться: «вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусткою».

І все ж не така вона вже й погана, як здається на перший погляд. Кайдаши­ха надзвичайно акуратна, «держала себе дуже чисто. Все на ній було чистеньке, наче нове». Це прекрасна господиня, у якої в хаті все до ладу: завжди чисто одягнені сини й чоловік, який навіть працює у білій сорочці, в оселі завжди прибрано, є чим нагодувати членів родини і не як-небудь, а завжди смачно, бо Кайдашиха дуже добре вміла готувати.

Хоча вона часто й сварилася з чоловіком удома, але на людях завжди під­тримувала його авторитет, як і належало справжній українській господині.

Не можна не відзначити її любові до дітей. Ось тут для неї немає різниці, з якої вони сім’ї — бідної чи багатої. У неї завжди є чим пригостити їх, від ш;ирого серця частує вона братиків і сестричок Мелашки. А як любить вона своїх онуків, як упадає біля першої дитини Мотрі і як боляче їй, коли Мотря заборонила своїм дітям спілкуватися з бабцею та ш;е й учила їх дражнити ту.

Дуже суперечлива і незвичайна ця жінка. Незвичайною є і її мова: то солод­ка, як мед (у Довбишів), то гірка, як полин (із Мелашкою), дуже жвава і яскрава, пересипана українськими прислів’ями, приказками. Кайдашиха ш;е й дуже вміло володіє таким видом «усної народної творчості», як лайка. Тут із нею мало хто може зрівнятися.

Скільки енергії у цієї жінки, але, на жаль, дуже часто скерована вона не на добро. І все ж мені дуже сподобалася ця колоритна й сильна особистість.

З   в а р і а н т. Мелашка

Усі головні герої повісті «Кайдашева сім’я» — яскраві й цікаві. І нехай вони далекі від ідеалів, та в пам’яті залишаються надовго. Навряд чи швидко зможе­мо забути енеріійно-сварливу Марусю Кайдашиху, запальну Мотрю, жартівливо­го Лавріна. Про кожного з них можна сказати дуже багато, та з усіх мені найбі­льше сподобалася Мелашка.

По-перше, так само, як і Лавріна та Кайдашиху, мене вона привабила своєю красою. Дійсно, як можна не звернути увагу на дівчину, яка нагадувала пре­красну дивовижну квітку.

І як приємно спостерігати далі, ш;о красива зовнішність Мелашки абсолют­но відповідає її красивій душі. Це лагідна, привітна дівчина, ш;о звикла пова­жати людей, любити працю, цінувати добре ставлення до себе. Мелашка вирос­ла у сім’ї, де було багато дітей, звикла обмежувати себе багато в чому задля менших братів і сестер. Не так багато знала вона в житті ласки, тому й потя­глася відразу до ніжного й чуйного Лавріна, який розглядів вразливу натуру Мелашки й гідно повівся з нею.

У чужій сім’ї Мелашка спочатку поводиться так, як вчили її батько, мати. Вона не перечить свекрусі, не опирається Мотрі, а тишком-нишком плаче, коли занадто їй допікають. Але коли вже зовсім немає сил терпіти, то вирішує зали­шитись у Києві, аби бути подалі від Кайдашихи та Мотрі.

Вона зважилася на вчинок, який був викликом традиційному укладу жит­тя, був занадто сміливим для української жінки, котра ні за яких обставин не залишала своєї сім’ї (чоловіка та членів його родини). Ось тобі й Мелашка! За її лагідністю криється натура, здатна на серйозний опір, здатна захистити свою гідність. Це не сварки та лайки Мотрі, чим нікого особливо не здивуєш. Це значно серйозніше, ш;о свідчить про цільність, особистість героїні.

Не можна не повчитися у Мелашки стосунків із чоловіком. Вона зуміла побу­дувати їх так, ш;о Лаврін не соромився при інших підставити їй стільчик під ноги, витерти піт із лоба (тобто виявляв такі ознаки уваги, які ніколи на людях не виявляв традиційно український чоловік), підтримати словом і ділом. Він не осудив, а зрозумів Мелашку, коли та не повернулася додому, став на її бік, хоч і дуже сумував за нею.

Мелашка спостережлива, вміє розбиратися в людях. Вже з першої розмови з Лавріном вона розпізнала в ньому добру надійну людину. Не зосліпу, а ціл­ком виважено вручила вона свою долю Лаврінові.

Дуже терпляча і мудра моя улюблена героїня. Вона не вступає в суперечки зі свекрухою, не намовляє проти неї Лавріна, бо цим самим може внести розлад у свої стосунки з чоловіком, для котрого, якою б вона не була свекрухою, завжди є й буде найкраш;ою матір’ю. І всі дії Лавріна викликані його особисти­ми рішеннями, а не рішеннями, підказаними Мелашкою.

Життя вносить свої корективи в характер і поведінку кожної людини. Ось і Мелашка змінилася. Та, хоча вона й бере участь у сварках, помітно, ш;о це не дає їй задоволення, це скоріше пристосування до певних життєвих умов, можна сказати, прийом самооборони, ш;об вижити. За почуття власної гідності, розум, життєву му­дрість і вірність у коханні і сподобалась мені Мелашка — моя улюблена героїня.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (05 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 1110 | Теги: Нечуя-Левицького, повісті, Кайдашева, Улюблений, Сім’я, герой | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz