ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

ОБРАЗ ПУЗИРЯ В КОМЕДІЇ І. КАРПЕНКА-КАРОГО «ХАЗЯЇН»

автор на початку п’єси. Терентій Гаврилович — мільйонер, і хоча він «з мужиків», проте володіє кількома економіями, неозорими сте­пами, на нього працює цілий штат управителів. Яким же шляхом збагатився Пузир? Шляхом гноблення простих людей, нечесних антигуманних махінацій, бо у погоні за наживою головний персо­наж п’єси «Хазяїн» не гребує жодними засобами: годує робітників хлібом, замішаним на полові, намагається заплатити їм якнаймен­ше, скуповує за безцінь овець у збіднілих селян, дає згоду на неза­конні оборудки. І все це заради того, щоб «урвати» ласий шматок, яким для Пузиря є гроші й землі.

Задовольняючи свою жадобу збагачення, Терентій Гаврилович забуває про розвиток у собі позитивних душевних якостей, для ньо­го порожнім звуком є такі слова як «освіта», «культура», «духов­ність». Наприклад, коли друг Пузиря Золотницький називає його Крезом (синонім надзвичайно багатої людини), хазяїн думає, що той назвав його кремезним, бо не знає значення цього слова. Не хоче Пузир жертвувати й на пам’ятник видатному українському пись­меннику Івану Котляревському, бо не бачить для себе у цій пожер­тві реального зиску. Головний герой комедії так і говорить: «Кот­ляревський мені без надобності!» Згоджується вислати гроші він тільки тоді, коли Золотницький явно показує своє обурення і від­мовляється обідати «у такого хазяїна». Пузир жертвує тільки тоді, коли бачить вигоду для себе: передає гроші на дитячий притулок, щоб пізніше отримати орден Станіслава на шию. Після цих сцен думки читача звучать в унісон із словами Золотницького: «Ах ти, нещасна, безводна хмара! І прожене тебе вітер над рідною землею, і розвіє, не проливши і краплі цілющої води на рідні ниви, де при таких хазяїнах засохне наука, поезія і благо народу!!!»

Проте, що можна говорити про пожертви, коли Пузир навіть сам на себе жалкує грошей. Дружина з дочкою повинні потайки шити йому новий халат, бо старий уже — дірка на дірці. І це у мільйонера! Не кращим є й кожух Терентія Гавриловича: у ньому хазяїн виглядає справжнім злидарем, і його не пускають до банку, прийнявши за якогось старця.

Найяскравіше скнарість Пузиря показана у сцені, коли ми діз­наємося, що головний герой є смертельно хворим. Він жалкує гро­шей на власне здоров’я! Мало того, хазяїн не збирається витрача­тись на адвоката, хоча над ним і нависла загроза арешту й тюрем­ного ув’язнення. Кінець п’єси показує, до чого призводить така «еко­номія»: травма звела головного героя в могилу.

В образі Терентія Гавриловича Пузиря І. Карпенко-Карий та­лановито показав людей, життя яких повністю підпорядковане тіль­ки нагромадженню багатства. При цьому вони морально деграду­ють, стають жорстокими і бездуховними. Підтвердженням такого


висновку є слова самого автора комедії: «Хазяїн» — зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети.»

II   варіант

Іван Карпенко-Карий — найвідоміший драматург XIX століття. В його п’єсах вперше гостро постали проблеми, які хвилювали того­часне суспільство. Скасування кріпацтва, збагачення одних і зубожін­ня інших — ось лише деякі з них. І. Карпенко-Карий писав драми, трагедії і комедії. Останній жанр вперше в Україні він зробив гли­боко соціальним. Саме таким твором є комедія «Хазяїн*.

Проблематика твору була новаторською на той час, бо стосува­лася породженого суспільними змінами явища — зміцнення сіль­ської буржуазії. Центральна постать комедії — мільйонер, герой доби капіталізму, сільський глитай, або куркуль, хазяїн. Звісно, пись­менника передусім цікавлять його людські якості, його душа. Тема комедії була дуже актуальною, бо капіталістичні відносини входи­ли у життя, викликаючи серйозні зміни в людських характерах, у стосунках, а часом призводили й до трагічних наслідків.

Але ж у І. Карпенка-Карого не трагедія, а комедія. Його герой частіше викликає сміх. Чим саме? Мабуть, однозначністю своєї на­тури. Адже єдине, що цікавить Пузиря, — це багатство. Для досяг­нення його не існує нічого святого: «Аби бариш, то все можна*. Заради вигоди Пузир допомагає шахраю-«банкроту* переховати овець, заради грошей він готовий знехтувати почуттями дочки, при­мусити її вийти заміж за багатого нелюба. Прагнення до наживи керує Пузирем у стосунках з наймитами та управителями. «Робіт­ник не любить білого хліба*, — впевнено говорить хазяїн-мільйо- нер, виправдовуючи напівголодне існування наймитів.

Для чого потрібен Пузиреві капітал? Чи для сім’ї, чи для нього самого? Зовсім ні. Здається, що Терентію Гавриловичу байдуже, яке в нього здоров’я, який він має вигляд, чим годують його та сім’ю. Замість лікаря він запрошує «фельшара*, бо це дешевше. Десятки років Пузир ходить в одному халаті, одному кожухові — економить гроші. Не можна не сміятись, читаючи про хворобливу скупість Пузиря, про його безкультур’я. Заплатити якусь суму за пам’ятник І. Котляревському — безглуздя, марнотратство. Та й степи Гоголя його не хвилюють, адже він має свої, значно більші й вигідніші. Навіть свою смерть герой наблизив своєю ж таки жадібністю: він, мільйонер, погнався за гусьми, які скубли копу пшениці — «поте- рю* зробили. Внаслідок невдалого падіння було смертельно пошкод­жено нирки, і ось тепер жити йому залишилося лічені дні.

І. Карпенко-Карий сміється над людиною, для якої стяжання с^ало єдиною справою в житті. «Стяжання заради стяжання*, зба­гачення без будь-якої розумної мети робить героя смішним, жалю­гідним. Він не викликає співчуття, навпаки, жалієш тих, хто Поруч з Пузирем. Важливу суспільну проблему — капіталізації села — письменник переніс у сферу психології, показавши деградацію ге­роя, втрату ним звичайних людських якостей. Адже ганяючись за наживою, він відмовився від любові, дружби, доброти, від уміння співчувати, поважати когось або щось, не зв’язане з «баришем».

Комедія «Хазяїн» примушує поміркувати про людські цінності і переконує в тому, що гонитва за багатством не прикрашає людину, а руйнує її. Ось чому головний герой твору І. Карпенка-Карого, як і раніше, привертає увагу читачів і глядачів.

III   варіант

Іван Карпенко-Карий — один з найвидатніших драматургів в українській літературі. Він був новатором драматичної форми, ство­рив чимало нових жанрових різновидів драми, йому належить ві­сімнадцять оригінальних п’єс.

у/^Хазяїн» — найвище досягнення І. Карпенка-Карого в жанрі соціальної комедії^Сам автор писав до свого сина Назара: «Коме­дія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн* же — зла сатира на чолові­чу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стя- жання!...»

Зміст повісті не досить простий: мільйонер Пузир бажає збага­чення будь-якими шляхами. Але це не все. Карпенко-Карий відхо- дить від усталених форм побудови драматичного твор^/Основна драматична колізія — участь Пузиря в злісному банкрутстві Петь- ки Михайлова — губиться серед інших драматичних ситуацій та сцен, разом з ними підпорядкована основному завданню: якнайпов­ніше показати тип мільйонера-»стяжателя» і весь рух його «хазяй­ського колеса».

Отже, головний герой, Пузир, — хазяїн-мільйонер. Його образ — тип українського багатія-землевласника, що виринув на поверхню суспільного життя наприкінці дев’ятнадцятого століття. Колись ( Пузир був хазяїном «так собі», «з середнім достатком», але, побу­дувавши своє життя за принципом «аби барин, то все можна», досяг­нув високого становища. Сам Пузир твердив, що своє багатство він здобув ціною важкої, тривалої праці: «Я сорок літ недоїдав, недопи­вав, недосипав, кровію моєю окипіла кожна копійка...» Однак із збільшенням багатства не ослабнув, а ще більше посилився потяг до «стяжательства». Жадоба наживи не має меж. А його бездушна жорстокість проявляється у його родинному побуті, у його взаєми­нах із людьми. Щоправда, Пузир не позбавлений розуму, та розум

цей діє тільки в сфері його власних інтересів. Пузир добре знає, що робітник там дешевий, «де землі нема, де нема за що рук зачепить, де бідність»/Він сам створює цю бідність: «Як мужик зостанеться без землі — роби з ним, що хочеш». Думки про допомогу обездоле- ним, як і все інше, що безпосередньо не стосується прибутків, йому видаються якимись химерними: «Чудні люди! Голодних годуй, хво­рих лічи, школи заводь, пам’ятники якісь став... Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають».

/ Скориставшись з того, що під Херсоном через нестачу кормів голодні селяни спродують худобу, Пузир посилає туди своїх еконо­мів скуповувати за безнДнь овець, сподіваючись на них згодом добре заробити^Черствим і жорстоким виступає Пузир і в стосун­ках зі своїми підлеглими. Через його бездушність кінчає самогуб­ством чесний юнак Зозуля, на якого звели наклеп економи. Та­кож хазяїн не зважає на почуття своєї дочки Соні: зін не дає згоди на її шлюб з учителем Калиновичем, бо хоче мати зятем багатія Чоботенка.

Чи має Пузир позитивні риси характеру? Я вважаю, що має. Він — хазяїн. Це ділова, добре обізнана у фінансових справах, пра­цьовита людина. У нього є талант господаря-аграрія, чого бракує нині багатьом нашим підприємцям. Але всім цим не можна ви­правдати хижацьку натуру Пузиря.

Наприкінці п’єси хазяїн помирає: «Хазяйство його меч, зід нього й,смерть!» Такою безглуздою смертю автор доводить, що нажива не приводить до добра, а скупість, жорстокість і егоїзм не роблять че­сті людині.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (13 Февраля 2013) | Обновлено | Просмотров: 11058 | Рейтинг: 5.0 /1
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2019
Хостинг от uCoz