Образи нових жінок-інтелектуалок у новелі О. Кобилянської «Valse melancolique»

I.       О. Кобилянська — письменник-новатор. (О. Кобилянська у багатьох своїх творах ставила питання про долю жінки у суспільстві та її роль у ньому. Пись­менниця відома своїми поглядами на жінку, які часто не збігалися із загаль­ноприйнятими. Заслугою Ольги Юліанівни є те, що вона у своїх новелах та повістях «безлику жінку» зробила «людиною» та «царівною». Героїні її творів наділені неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігент­ністю.)

II.     Новела О. Кобилянської «Valse melancolique» — спроба зруйнувати стерео­типи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. (У нове­лі вперше в історії української літератури зроблено спробу зруйнувати стерео­типи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. Героїні твору ніби об’єднують у собі два світи — чоловічий і жіночий. Письменниця показує, що, відмовившись від суто жіночих, «салонних» занять (напіввправні гами та акварелі), вони перетворюють їх на творчість, а отже, входять у суто чоловічу сферу, адже їхні уміння дають їм змогу заробляти гроші, щоб задо­вольняти свої потреби і запити, навіть матеріально забезпечувати себе і свою дитину, як це бачимо на прикладі життя Ганнусі.)

1. Освоєння жінкою традиційно чоловічого простору. (Безперечною заслугою

письменниці є те, що вона однією з перших в українській літературі зма­лювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інте­реси, прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Жін­ка у творах письменниці посягнула «на святе» — вона почала освоювати простір, який одвічно вважався суто чоловічим. Так, героїні новели «Valse melancolique» винаймають власну кімнату, такі приклади в українському суспільстві були поодинокими. Тим більше, до О. Кобилянської про це ніхто ніколи не писав.)

2. Героїні О. Кобилянської — талановиті мистецькі натури. (З біографії пись­менниці ми знаємо, що вона вміла малювати, пристрасно любила музику, театр, мистецтво взагалі. Тому не дивно, що героїні її «Меланхолійного вальсу» — натури мистецьки обдаровані, краси та гармонії шукають вони у творчості. Кожна з дівчат прагне знайти своє щастя, найповніше реалізу­вати свій багатий духовний потенціал. Вони такі різні і водночас такі схожі. Марта — втілення доброти й лагідності, вона готова «обійняти весь світ, зі­гріти його теплом свого серця», співчутлива, розсудлива, спокійна.

Художниця Ганнуся — нестримна, поривчаста, непостійна у своїх по­чуттях, палка, імпульсивна, волелюбна, найбільше цінує мистецтво й віль­ний розвиток особистості.

Софія — чутлива, вразлива, тонко відчуває красу, прагне до гармонії в мистецтві і людсьісих почуттях, не уявляє свого життя без музики. Її найзаповітніша мріїї — стати піаністкою. Але життя героїні складається тра­гічно. І ця трагедія має соціальний підтекст. В умовах капіталістичної дій­сності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких залежить від обставин, здебільшого якщо не гинуть фізично, то ламаються морально.)

III.     Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують авторку. (Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують її саму, що теж була однією з «нових жінок». Вони хоча й не заперечують необхідності вийти заміж, створити сім’ю, проте сенс свого життя вбачають не лише в завоюванні чоловічої прихильності. Це жін­ки, які прагнуть нарівні з чоловіками здобути гідну освіту, реалізувати себе в діяльності, корисній суспільству, і бути матеріально незалежними. Можна з упевненістю сказати, що позиція О. Кобилянської була сміливою і ризи­кованою, адже патріархальна свідомість такі погляди на життя сприймала як аморальні.)