|
Перед тими я стану на коліна^ Героям тим подяку я зложу!
П. А. Грабовський
Павло Арсенович Грабовський — полум’яний патріот, борець проти мороку І зла, кайданів несвободи рідного народу. Поет оспівав мучеників, трудівників, які йшли тернистим шляхом в ім’я прекрасного майбутнього. «Справжні герої» —такназиває він їх. Цим страдникам, ш;о вірно служили народові, «чий вік минув за працею», Грабовський присвячує ліричні вірші, ш;о ввійшли до збірок «Пролісок» і «З півночі».
Ідучи від дійсності, поет зумів піднести на новий рівень образ найблагород- нішого і найпослідовнішого борця за народне шдстя. Грабовський, як і герой його віршів, прагнув діяти «у братерському іурті», «ш;об корисним стати люду».
Боротьба за народне визволення і народне нщстя—зміст всіо творчості Грабовського:
Боровся я за ш;астя для людини.
За світло в чорній млі.
У багатьох поезіях оспівується борець, якого не можуть звернути з обраного шляху ніякі муки і переслідування, бо його супроводжує світла й непохитна віра в майбутнє:
І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!
Твори ці писалися в часи чорної реакції, коли «і в минулому — могили, і попереду — хрести», коли, за висловом поета, «як то вельми треба сили світу віру понести». Шлях компромісу, згоди з ворогом, каяття є неприйнятним для борця. його шлях — продовження боротьби до кінця — до повного соціального і національного визволення трудового народу. Треба знайти в собі сили, волю, ш;об перебороти морок реакції, виявитись дужчим за ворога — і тоді «за годиною прокляття мук, кайданів та крові» прийде жадане «панство волі».
Поет нщро розповідає про свої тимчасові занепад духом і слабкості у вірші «Сповідь». І тут же відразу нагадує про свій обов’язок перед товаришами по боротьбі:
Про знемогу мою, про хвилини оці Мені навіть і згадувать сором.
Короткочасну кризу подолано. Не можна піддаватись тимчасовим настроям, якими б гіркими не були розчарування.
Найсильніше гімн борцеві прозвучав у вірші «Справжні герої»:
Моя хвала живим, як і помершим.
Отим борцям за будуче Русі...
Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в ім’я майбутнього, це його сучасники, люди, які своєю самовідданою працею борються «за будуче Русі».
Поет наголошує в поезії-роздумі «Уперед» на необхідності знайти в собі сили, ш;об перебороти тимчасове, все те, ш;о натискує зовні, і випростатись знову на весь зріст: шлях тільки один — вперед!
Уперед! Годі скніти рабами.
Час кормигу гидливу знести!
«Життя — неминуча боротьба». І поет закликає віддати всю силу, енергію «за окутий, пригноблений люд». Автор звертається до тих, хто не хоче конати» під владою «катів-бузувірів», закликає до бою святого:
Скиньмо владу катів-бузувірів.
Щоб людиною став чоловік!
Проголошуючи віру в перемогу народу, Грабовський звертається до своїх сучасників зі словом надії. Цим словом починається вірш «Надія»:
Не зітхай так безнадійно.
Скорбних уст не замикай.
Рук не складуй ш;е подвійно,
З лану битви не тікай.
Заклик не тікати «з лану битви» вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Поет вірив у те, ш;о «побачать вбогі Украши діти будуче славетне, будуче прекрасне».
Центральним образом у вірші «Надія» є народ, який візьме владу в свої руки. Саме через образ народу проводиться ідея створення нового справедливого суспільного ладу:
Глянь на люди — чесні лиця Ще не всі обвіяв страх.
П. Грабовський вірить, ш;о його заклики розбудять народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свобод и.
Похожие сочинения
| 
