|
Чому на світі так багато поетів? Хіба не все ще сказано? Можливо, й багато, тільки кожен поет додає до всесвітньої скарбниці поезії щось неповторне й невловиме. І ми відчуваємо: без цих слів не можна цілком розуміти світ. То що ж додав Артюр Рембо, який віддав поезії так мало часу?
Вірпіі Артюра Рембо — це сповідь людини, яка відчуває своє «я» контрастним до світу. Усе, що він робив, як мислив — це суцільний виклик писаним і неписаним законам суспільства. Поет шукав своє місце серед дерев, вулиць, людей і звірів — те єдине місце, що належало б тільки йому, де б він відчув свою спорідненість зі світом. Тому він чутливо прислухався до світу, споглядаючи вічне диво життя:
В блакитні вечори стежками йтиму я;
Колотиме стерня, траву почну топтати;
Відчує свіжість піль тоді нога моя,
Я вітру голову дозволю овівати.
Природа надає душі поета набагато більше, ніж естетичне задоволення від прекрасних краєвидів. У мовчанні й шепоті листя, у хлюпотінні води й криється та гармонія, якої так прагне поетова душа. Не випадково ж він пише слово природа з великої літери. Вона несе «безмежної любові лиш припливи», і тому ліричний герой стверджує:
З Природою, немов із жінкою, щасливий...
Здається, лише тоді він забуває про світ, який контрастує з його внутрішнім життям. Зовнішній світ диктує свої цінності, але поезія надає мужності не думати про земне, «бо з неба сяла Муза». Хіба можна перейматися дірками на ліктях і порожніми кишенями, коли є відчуття єдності із всесвітом, коли яскраво сяють зорі, у вірші «Голосівки» Рембо яскраво змальовує кожен звук, який прокладає шлях до розуміння світу:
О неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий.
Мовчання Янголів, світів безмовний простір.
Омега, блиск його фіалкових Очей.
Отак, бунтуючи проти впорядкованості і розміреності, порушуючи усі правила, Артюр Рембо знайшов свій ключ до пізнання світу. Він щедро й щиро ділиться своїми відкриттями з читачем, аби ми лише схотіли побачити світ у кольорах, звуках, у всій його багатобарвності.
Похожие сочинения
| 
