ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Постать гетьмана Івана Мазепи очима двох слов’янських поетів (за поемами В. Сосюри «Мазепа» та 0. Пушкіна «Полтава»)

Гетьман Іван Мазепа — одна з найвеличніших і найтрагічніших постатей в українській історії.

Образ Мазепи широко представлений у світовій літературі, малярстві, музи­ці. Про Івана Мазепу писали Вольтер, Байрон, Гюґо, Рилєєв, Пушкін та багато інших зарубіжних і вітчизняних письменників, зокрема українські письмен­ники й поети Тарас Шевченко, Михайло Старицький, Богдан Лепкий, Володи­мир Сосюра.

Оцінки діяльності гетьмана в літературних та історичних творах неодно­значні й суперечливі.

1829 року з’явилася поема О. Пушкіна «Полтава». Поет трактує образ Мазе­пи саме так, як вимагала офіційна царська влада та історіографія того часу. У поемі Пушкіна Іван Мазепа — злодій, якому немає прош;ення, підлий зрадник, ш;о не виправдав довір’я російського царя, холоднокровний і безжальний негід­ник, який готовий, не вагаючись, пролити ріки людської крові:

Не многим, может бьіть, известно...

Что он не ведает святьіни,

Что он не помнит благостьіни,

Что он не любит ничего,

Что кровь готов он лить, как воду,

Что презирает он свободу,

Что нет отчизньї для него.

Пушкін у своїй поемі так характеризує українського гетьмана Мазепу: «зло- дей», «гордьій злодей», «монщьш злодей», «Пуда, коварная душа», «гетман скрьі- тьій», «изменник русского царя», «враг Мазепа», «враг России», «святой невин- ности губитель», «любовник жестокий», «старик надменньїй», «злой старик», «старий корпіун»...

Його діями, за Пушкіним, керує виключно дрібне самолюбство, бажання відомстити Петру І за особисту образу:

Я слово смелое сказал.

Царь, вспьіхнув, чашу уронил И за усьі мои седьіе Меня с угрозой ухватил.

Тогда, смирясь в бессильном гневе,

Отмстить себе я клятву дал.

Фінал поеми логічно завершує викривальну, нипцвну характеристику «зло­дія» Мазепи — ім’я українського гетьмана приречене на забуття, навіть від його могили не лишилося сліду:

И тщетно там пришлец уньїльїй Искал би гетманской могили:

Забьіт Мазепа с давних пор;

Лишь в торжествуюш;ей святьіне

Раз в год анафемой доньїне Грозя, гремит о нем собор.

Український поет Володимир Сосюра створив глибоко патріотичну поему «Мазепа», у якій, відступаючи від загальноприйнятої в Росії думки, відтворив справжнього Мазепу — борця за свободу своєї країни, тим самим історично реабілітував його.

Драматичною була доля самої поеми. Початок її був уперше надрукований 1929 року. І хоча там йшлося тільки про молодого Мазепу в ролі пажа при дворі польського короля задовго до його стосунків з Росією як гетьмана, Сосю- ру почали цькувати й жорстоко переслідувати, звинувачуючи в українському буржуазному націоналізмі. Пізніше в автобіографічному романі «Третя Рота» поет згадуватиме: «Образ Мазепи був ш;е тільки в ембріоні, а мене навіть за ембріон почали бити». Незважаючи на це, поет звертався до образу Мазепи впродовж усього творчого життя. ЗО років заборонена поема пролежала в руко­пису і тільки на початку 90-х років з’явилася друком, ш;об сказати десятиріч­чями приховану правду про славного українського гетьмана, до кінця віддано­го своїй багатостраждальній країні.

В. Сосюра, на відміну від Пушкіна, по-своєму трактує образ Мазепи. Не ідеалізуючи його, поет творить художній образ, а не політичний портрет геть­мана, намагається розкрити психологію його особистості і через цей образ під­нести ідею державності України, її незалежності.

У поемі Сосюри Мазепа «любив Вкраїну... душею», бажав їй добра і волі, шукав шляхів до утвердження її сили і суверенності. Але трагедія Мазепи по­лягала в тому, ш;о його не підтримав народ:

Не пішов за ним народ.

Шляхом і радості й надії.

Не зрозумів його він мрії...

Коли гетьман помер, Україна втратила ті святі права, які Мазепа обороняв так довго із завзяттям справжнього патріота України. Але ідеї Мазепи про вільну і єдину Україну продовжували жити і допомагали народові, який хотів бути незалежним.

«Третя Рота» Володимира Сосюри - зразок мемуарної прози

Автобіографічний роман «Третя Рота» над яким Володимир Сосюра працю­вав з перервами в 1926—1930,1942 і 1959 роках, — це не тільки розповідь про власне життя, яким воно було, без прикрас. Це і важливий документ епохи, в яку жив поет.

Сам автор так свідчить про історію написання «Третьої Роти»: «Я почав писа­ти прозою роман-трилогію ш;е в 1926—1930-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналі. Весь же роман називається «Третя Рота»: 1. «Володька»;

2.     «Крізь вогонь»; 3. «Поет». Надрукований уривок був про громадянську бороть­бу на Україні, про трагічний період моєї молодості... Я відклав його і через 12 ро­ків повернувся до нього, ш;об потім писати про роки юності і дійти до старості».

Після Вітчизняної війни, восени 1959 року, Володимир Сосюра знову повер­нувся до роботи над романом і в чорновому варіанті закінчив усі три книги

 

трилогії 1960 року. Почалася газетна публікація твору, яка була обірвана на самому початку забороною «згори». В ті часи жанр мемуарів був рідкісним явищем у нашій літературі — треба було мати мужність, щоб сміливо й від­крито писати про недавнє минуле, не тільки добрим, а й гострим словом згаду­вати своїх сучасників.

Третьою спробою донести до читача цей твір уже після смерті автора стала скорочена публікація його в десятому томі творів В. Сосюри. Із шістдесяти розді­лів надруковано було лише двадцять шість (і ті зі значними скороченнями).

І тільки 1988 року вийшла повна книга (роман-трилогію перероблено на один твір).

Автобіографічний характер мають багато віршів і поем В. Сосюри, почина­ючи з «Червоної зими». В одних творах ліричний герой ототожнюється з авто­ром, інші присвячувалися якійсь конкретній події з його життя. Паралельне відтворення подій у поезії і прозі було викликане тим, що автор усвідомлював: поезія може бути піснею своєму народові, а не літописом його доби. Якщо в поетичних творах Сосюра мав право на творчий вимисел, то в автобіографічно­му романі він з документальною точністю прагне відтворити побачене і пере­жите ним на життєвій дорозі.

Роман «Третя Рота» — це правдива розповідь поета і про важке дитинство, і про буремну юність, і про перші кроки в літературі, які він робив за допомо­гою відомих українських письменників. Автор не обминав і трагічних моментів нашої історії, і свої власні невдачі. Складні життєві обставини іноді загострю­вали стосунки із деякими його колегами по перу, але на спільному шляху боротьби і шукань поет залишився вірним найвищим людським ідеалам, не погрішив проти правди, навіть, здавалося б, невигідної йому, довіряючи чита­чеві найсокровенніше і найболючіше, що траплялося в його житті. У спаднщні Володимира Сосюри немає щоденників і дуже мало листів, тому цінність рома­ну «Третя Рота» — цього яскравого зразка мемуарної прози — дуже велика.

C:\Users\Daniil\AppData\Local\Temp\FineReader12.00\media\image13.png



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (05 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 443 | Теги: Двох, Мазепи, Сосюри, поетів, очима, слов’янських, гетьмана, Івана, постать, поемами | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz