Раскольников та його ссдвійники» у романі Ф. ДОСТОЕВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І кара»

І. Незвичайний злочинець Родіон Раскольников — головний герой роману

Ф. Достоевського «Злочин і кара» (злочин — убивство лихварки — він чинить під впливом створеної ним системи ідей).

П. Крах теорії Раскольникова.

1. Теорія Родіона Раскольникова (зародження і формування теорії під впливом соціальної несправедливості; поділ Раскольниковим людей на два типи: нижчих, або «матеріал», і «вищих», подібних до Наполеона, «володарів долі»; нижчі люди — мовчазно і покірно підкоряються заздалегідь встановленому порядку, «володарі долі» — сміливо постають проти звичаїв, що існують, зухвало порушуючи суспільні норми моралі, не зупиняючись перед насильством і злочином).

2. Моральний злочин проти самого себе (злочин Раскольникова — своєрідний тест на виищй ранг: «Чи твар я тремтяча, чи право маю? Воша я чи людина?»; внесення змін в життя людства окремими особистостями ніколи не давало позитивних результатів; загальні риси «вершителів історії» — еґо- їзм, прагнення до влади, жорстокість, неповага до чужого життя; у Раскольникова було занадто багато людського, щоб стати Наполеоном (жаліє зганьблену дівчину, матір, сестру; співчуває Соні, Катерині Іванівні, Мармеладову, здатний любити); покарання Раскольниковим самого себе за перевірку своєї теорії: намагаючись підняти себе у своїх очах над людьми, утворює психологічну стіну між собою і ними, і ця самотність руйнує його).

3. Духовне відродження Раскольникова (усвідомлення Раскольниковим під впливом вчинків Соні Мармеладової необґрунтованості своєї теорії: побачив в Соні не «тремтячу твар», не смиренну жертву обставин, а людину, самопожертва якої спрямована на порятунок тих, хто гине, на дієву турботу про близьких; можливість воскресіння Раскольникова для нового життя під впливом Соніної любові).

Ш. Любов, співчуття, людська чуйність, вище світло — вихід у царство добра і

правди (із світу корисливості і розрахунку).