ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Рішуча дівчина із щирим серцем з роману І. Багряного «Тигролови»

Якщо пошукати в українській літературі образи дівчат, схожих на Наталку з роману І. Багряного, то навряд чи можна знайти їх багато. Лише, мабуть. Мавка з «Лісової пісні» така ж дитина лісу, як і Наталка Сірко. Автор навіть порівнює свою героїню з Мавкою. Вони обоє живуть у лісі, не контактують з «цивілізова­ним» світом, обоє здатні принести себе в жертву заради коханого. Але героїня

Багряного має свої відмінності. Вона життєлюбна, рішуча, смілива, вольова, вона — господар своєї волі.

Поряд із цими, на перший погляд, чоловічими рисами Наталка має і суто жіночі. Вона виросла серед природи, разом зі своїми братами, Михайлом та Грицем, і батьком, училась полювати на тигрів, влучно стріляти, швидко біга­ти та їздити верхи. А коли вона поруч із матір’ю — це вміла господиня, добра материна помічниця. Таке життя впливало на формування Наталки як особи­стості. Не втратити жіночості, не огрубіти дозволяло їй те, ш;о батько і брати оберігали її, брали на себе основний тягар мисливського життя.

З метою глибше розкрити образ Наталки письменник показує її через сприй­няття Григорія Многогрішного. Ось такою здалась вона йому на перший по­гляд: «Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна?» Наталка цінує і пишається своїм родом. «Сірківна, — вимовила дівчина з гордістю. — Мій батько — Сірко, і дід — теж Сірко, і прадід. Всі Сірки...» Григорій помітив, ш;о дівчина говорить і поводить себе так, як справжня українка, а не як людина, відірвана від України.

Це безстрашна дівчина, яка полює на тигрів, а смерті смісться прямо у вічі. Ось як вона пояснює Григорію причину таких незвичних для українців занять: «І як же інакше?! Тут всюди однаково чигає смерть. Навіть на печі. Тож виходь перший. «Бог не без милості, козак не без шдстя», — казав наш дідусь, а ми його онуки».

Для Григорія Наталка — ідеал людини, ш;о наділена найкранщми рисами його народу: «Ось вона — найвинщй вияв не тільки жінки, а й взагалі людини її крові... Така юна й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста». Уся ця гоноровистість не принижує, а навпаки прикрашає Наталку, бо вміє вона стри­мувати емоції, чемно поводити себе.

Переглядаючи сторінки роману, ми зустрічаємо Наталку у різних ситуаціях. Ось вона показує свою майстерність «сікти локшину». «Встромила свій мислив­ський ніж в пень лезом до себе. Підсунула пень до товстої підвалини коло комо­ри. А тоді принесла з хати бердану, ш;о стріляла кулями без оболонки, і, одмірявши 50 кроків, стріляла лежачи в лезо ножа. Вистрілила десять разів». І всі кулі, потрапляючи в лезо, половинились. А ось вона бавиться із своїм другом, соба­кою Заливаєм, якого врятувала від смерті. А ось уже зовсім інша Наталка. Вона стояла на камені, «зігнувшись, як лозина, і мерехтячи на сонці голим тілом, стояла мавка і викручувала мокру косу... Наталка! Гола і дивна як мавка лісова. Вигиналась, сяяла блискучими росинками на тілі в сонячній купелі...»

І знову Наталка. Вона хвилюється за Григорія, до якого не байдужа. Він пішов один шукати воду для жінок. Його давно нема, і дівчина кляне себе за те, ш;о відпустила хлопця, який не знає тайги. Але він повернувся, і очі Натал­ки засвідчили Григорію, ш;о коїлося у неї в душі.

Але чи не найбільшої краси Наталка досягла у той момент, коли просила батьків відпустити її разом із Григорієм за кордон. «Я мовчала два місяці як камінь. Я змагалася із собою... Я не знала, а сьогодні я бачу, тепер я бачу, ш;о я загину. То ж ваша кров у мені. Ви ж знаєте, ш;о я ваша дочка... Не губіть мене». Вона здатна до великої любові, любові, яка все переможе, подолає великі відста­ні, підтримає у скрутну хвилину.

Ми не бачимо, на жаль, Наталку дружиною і матір’ю. Але переконані, що її сміливий, рішучий, сильний характер не дозволить порівняти її з іншими жін­ками, яких ми знаємо в українській літературі. Вона не буде схожа ні на Шевченкову Катерину, ні на Наймичку, не буде вона такою, як Маруся Кайдашиха, і такою, як Оксана із «Боярині» Лесі Українки, вона теж не буде. Вона буде берегинею роду, подругою своєму коханому, люблячою матір’ю. А може, вона розділить долю Григорія і будуть вони мріяти і шукатимуть «шлях туди — десь на ту далеку, для одного з них зовсім незнану, сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за тую далеку, за тую незнану, за тую омріяну Україну».



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (06 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 237 | Теги: роману, Рішуча, Тигролови, щирим, Багряного, серцем, Дівчина | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2019
Хостинг от uCoz