Різдвяне свято (стапя у газету)

Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з’єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам’ятовується надовго. У мою

свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов’яз­ково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із хлопцями до знайомих і нас там пригош;али ласош;ами; з вечірнім, під місячним сяйвом, катанням на сан­чатах зі снігових гір.

Пізніше я дізнався, ш;о святкова трапеза напередодні Різдва має назву свят­вечір. Святий вечір проходив у сімейному колі та мав урочистий характер. Під образами ставили «дідуха» — сніп з жита, пшениці або вівса. Дідух уявлявся місцем перебування духів прадідів. У деяких сім’ях в нього встромляли косу, серп або граблі, ш;о мали символізувати працю та добрий урожай. Усе, ш;о стояло на столі, створювало образ багатства, шдстя, миру і спокою у домі. Зі святкови­ми стравами дітей посилали до родичів, а ті передавали подарунки зі свого столу. Це сприймалося як побажання шдстя, здоров’я, багатства. Головну страву свят­вечора — багату кутю — хреш;еники несли до своєї хреш;еної матері.

Уранці усією родиною йшли до церкви, ш;об подякувати Богові за те, ш;о послав на землю Боже Немовля — спасителя роду людського. Ввечері молодь та діти обходили кожну хату, виголошували величально-поздоровчі пісні та сповнцали радісну новину: «Пречиста Діва-Мати породила сина!» У піснях сла­вили господарів, бажали їм здоров’я, ш;астя, ш;едрого врожаю. Зараз діти теж колядують, промовляють поздоровні речитативи та одержують подарунки. Але у давні часи традиційним атрибутом різдвяного обряду була Зірка. Як світла Вифлеємська Зірка, ш;о з’явилася на небі і сповістила про народження Христа, різдвяна Зірка була дуже красивою: її прикрашали різнокольоровим папером, фольгою, стрічками й китицями.

У деяких регіонах України з колядниками ходили ряжені, які носили вер­теп. Тут були Пастушки, Ангел, цар Ірод, а також славний і відважний Запо­розький Козак. У кожній оселі вони показували виставу про народження Ісуса Христа, про те, як злий цар Ірод хотів звести зі світу маленького Ісуса. Тож коли під кінець вистави Козак тріпав злюш;ого Ірода аж до смерті, господарі разом з дітьми раділи.

Зараз відроджуються старі традиції, особливо на селі. А в місті різдвяне дійство можна побачити у виконанні фольклорних колективів у Будинку народної творчості. Його працівники запрошують усіх на різдвяні вечорниці. Заходьте і ви на гостини!