|
Франц Кафка, європейський письменник початку XX ст., дійсно був людиною світу: єврей за походженням, пражанин за місцем народження і мешкання, німецький письменник за мовою й австрійський за культурною традицією. Здавалося, така людина має постійно почувати свою єдність із людством. Але Кафка жив і творив в умовах тотального кризису в Європі, в обставинах розпаду всіх суспільних цінностей. До того ж він жив у державі, яку один з його сучасників назвав «дослідною станцією кінця світу». Ось чому доля письменника, як і його характер, сповнені суперечностей, що дістали відображення в його творчості.
Кафка ненавидів абсурдний буржуазний світ, в якому почувався жертвою. Він гостро сприймав кожну соціальну несправедливість. Особисті обставини, а саме: жорстокість батька, який пригнічував волю сина, не дозволяючи самостійних вчинків, невиліковна хвороба, робота, що не мала перспектив, — все це сформувало трагічне світосприйняття письменника, замкненість і надчутливість характеру, схильність до постійного самоаналізу.
Ця своєрідність особистості Кафки-письменника відбилася в новелі «Меіа- тогрЬо8І8», що перекладається з грецької як «Перевтілення». Перевтілення було можливим у стародавніх міфах. А тут воно здійснюється в реальному житті головного героя новели: скромний службовець Грегор Замза несподівано для себе перевтілюється в комаху з тонкими ніжками. Поступово, від сторінки до сторінки, починаєш розуміти, що це — алегорія, до якої вдається автор, щоб створити образну картину безжалісного й абсурдного світу, де людина приречена на самотність, де почувається вона лише нікчемною комахою. Розумієш, що мова йде про зміни в свідомості героя та в його світосприйнятті.
Із перших хвилин перевтілення життєвий простір Грегора обмежується стінами кімнати. Ситуація непорозуміння, відчуженості з кожним днем посилюється. Його спроби наблизитися до рідних мали у відповідь жах, відштовхування, жорстокість. А добрий і великодушний Грегор вважав жорстокість батька лише «надмірною суворістю». Неможливо без співчуття до Грегора читати про те, як його батько, не розібравшись в обставинах, в люті намагався розчавити Грегора-комаху ногами, а потім поранив його яблуками, після чого Грегор не міг вже вільно пересуватися навіть по кімнаті.
Можливо, ця сцена була алегоричним відображенням стосунків між Каф- кою та його батьком. З дитинства і до останніх днів життя письменник почувався нікчемою в очах батька. А що може бути більш нікчемним, ніж комаха, яку можна розчавити ногою?!
Перевтілившись, Грегор змінився, став не таким, як інші. Але змінивши фізичну оболонку, він внутрішньо залишився людиною. Він розумів рідних, співчував їм, піклувався в думках про них. Але і батько, і мати, і сестра не розуміли і не бажали розуміти його. У цьому я бачу сенс того, що мова Грегора-комахи стала їм незрозумілою. Він для своїх рідних став чужою істотою, і навіть — ганебним тягарем, від якого вони врешті-решт забажали позбавитися, бо як можна жити «з такою твариною». Але ж він в душі залишався людиною! І потребував розуміння.
Залишившись наодинці, Грегор-комаха з відчаєм усвідомив свою відчуженість не тільки від родини, але й від усього світу. Люди із зовнішнього світу або лякалися його, або з огидою і обуренням не тільки уникали спілкування з ним, але й навіть не терпіли його присутності.
Його первісне бажання спостерігати крізь вікно за життям міста і людей поступово зникає. Кафка вдається до алегоричного пояснення — «із втратою зору». З часом Грегор почав думати, що «дивиться зі свого вікна у пустелю, на яку перетворилася сіра земля і сіре небо». Цей образ світу-пустелі дуже виразно втілює стан самотності і туги, в якому опинився герой новели.
Поступово Грегора залишає зацікавленість до життя, до людей. Він навіть помічає у своїй душі зменшення чуйності до інших і зростання байдужості до самого себе. Герой відмовляється від тих, хто хоч якось намагається підтримати його існування. Він перестає їсти, майже не рухається, стає неохайним. Його життя втрачає усілякий сенс. Лихо, яке сталося з ним, врешті-решт відокремило Франца від людей, від світу. Його нщрі наміри і намагання виявити людяність усіма були знехтувані, навіть сестрою, про яку він дбав більше за інших. Із покірливістю сприйняв він свою долю: герой теж тепер вважав, що повинен зникнути. Але й в останні хвилини життя Грегор з ніжністю і любов’ю думав про свою родину.
Здавалося б, що перевтілення людини у комаху, яке зобразив Кафка, — фантастична й абсурдна казка. Уважне читання новели дає змогу зрозуміти метафоричний зміст ідеї самоусвідомлення людиною мізерності свого існування в жорстокому буржуазному світі, ідеї самотності людини тільки через те, що вона не така, як інші.
Я вважаю, що ця новела і її герой досить автобіографічні. Письменник гостро, до хворобливих фантазій, сприймав свою відокремленість від сім’ї і від світу в цілому. А у новелі він зміг показати трагізм цього стану і приреченість на самотність вразливої людини в жорстокому й абсурдному суспільстві.
Похожие сочинения
| 
