|
Росте людина... Ґі життя розпочинається світанком душі — дитинством. Назавжди воно залишається у пам’яті як потаємне і світле.
Здавалося б, життя наскрізь прекрасне. З цим, мабуть, треба погодитись, тому ш;о справжнє ш;астя — це передусім уміння любити життя і людей, уміння віддавати свої сили, своє душевне тепло людям. Завжди потрібно творити добро, бути милосердним. І найголовніше, ш;о забезпечить тобі душевний спокій, — це безкорислива творча праця заради дружби, вірності.
Адже звідки ж тоді береться байдужість, грубість, скупість, зрадливість, підлість?
Негативні моральні якості народжуються там, де очі дитячі не спалахують радістю, коли бачать ластівку; тоді, коли юнак не відчуває краси квітів, а доросла людина не вміє цінувати дружбу, поважати старість.
Поступово серце вкривається цупкою кіркою, а потім стає твердим, наче камінь. І горе друга — уже не його горе, сльози матері — не його сльози.
Найстрашнішою є байдужість, бо від неї поширюється все інше. Байдужість починається з найменшого. Якш;о людина сьогодні не поступиться місцем хворому, старому, вагітній жінці у транспорті, завтра вона не допоможе в біді.
Мені здається, ш;о байдужий — це той же еґоїст. Він ніколи не братиме участі у злочині, бо його життя — вічне боягузтво. Але він ніколи не боротиметься зі злочинцями. Від таких людей даремно чекати великодушності, благородства.
Роздумуючи над негативними моральними якостями, доходиш висновку: як заважають вони жити, якої шкоди завдають. Я вважаю, ш;о наше життя завжди повинно бути боротьбою за високі ідеали, за утвердження в собі людини. От тоді й відчуєш душевну гармонію і ш;астя.
Похожие сочинения
| 
