|
У невеликій новелі «ґобсек» (1830) Бальзак створює ґротескну потворну фігуру дійсного хазяїна життя, образ величезної узагальнюючої сили — лихвар, що робить гроші з грошей.
Молодим Ґобсек пережив багато знегод і смертельних небезпек. Об’їздивши майже весь світ, він переконався, що всюди панує зло та вади. Добре розуміючи свою перевагу в розумі та здібностях над більшістю тих злодюжок та шахраїв, з якими йому довелось зустрітись на своєму бурхливому життєвому шляху, ґобсек зачерствів душею, став переконаним скептиком, потроху дійшов цинічного висновку, що гроші — це все. Він став людиною, що перетворилась на «золотого ідола».
До часу дії повісті Ґобсек — мовчазний, зовсім непримітний старий, який насправді є одним із таємних володарів Парижа. Тепер у холодну кімнату Ґоб- сека стікається золото, приходять люди, яких жене відчай, і він розпоряджається їх благополуччям, честю та навіть життям.
Бальзак підбиває підсумок завершенню еволюції свого героя як особистості: «Він зберігав свою життєву енергію, вгамовуючи в собі всі людські почуття». Почуття внутрішньої свободи Ґобсек досягнув. Це найцінніше в житті. Але якою ціною?
Проста швачка, донедавна сільська дівчина, Фанні Мальво вразила старого Ґобсека. Тільки на мить він зайшов до її помешкання, побачив нехитрий скарб дівчини, і атмосфера пщрості й душевної чистоти охопила Сухоглота. Можливо, вперше у своєму житті Ґобсек відчув бажання допомогти у чомусь дівчині, проте внутрішній голос зажерливого скнари відразу повстав проти цього бажання.
Допомога Дервілю? Так. Тільки теж за проценти, невеликі, але все ж таки не безкоштовно.
Ґобсек ненавидів спадкоємців, не виявив і крихти хвилювання, коли дізнався про трагічну смерть єдиної своєї родички, бо, за Ґобсеком, золото — це духовна суть усього теперішнього суспільства, а зі своїм надбанням він не хотів ділитись ні з ким.
Дервіль промовляє про ґобсека: «У ньому живуть дві істоти: скнара та філософ, істота підла та піднесена». Заради грошей він згубив людяність, повагу, згубив свою душу.
Похожие сочинения
| 
