|
Мне ни один не радостен звон,
Кроме звона твоего любимого имени.
В. Маяковський. «ЛШчка»
В. Маяковського вважають поетом політичним. Він ставив перед собою одне завдання: сприяти поетичним словом революційній перебудові життя. «Я хочу, чтоб к штьїку приравняли перо», — писав поет. Але він ніколи не цурався ліричної теми кохання.
У всіх віршах Маяковський страждає, благає про кохання («Лилечка», «Люблю»). Але вже в поемі «Облако в штанах» вічна тема любові виражається затято, пристрасно: «Громада-любовь», «Громада-ненависть». В «Облаке в штанах» крик «Долой вашу любовь!» зливається із криками «Долой ваше искусство», «Долой ваш строй», «Долой вашу религию». Ідея поеми, її пафос — у беззастережному запереченні буржуазних стосунків, у чому б вони не виявлялися, і в утвердженні величі людини, мрії про вселюдське ш;астя.
У 1922— на початку 1923 року він написав і видав дві поеми про кохання: «Люблю» і «Про зто». Поета звинувачували у роздвоєності, у непослідовності. Але ж ш;е недавно в «Приказе № 2 по армии искусств» він сам знуш;ався з « любовних ліриків »:
Кому зто интересно,
что — «Ах, вот бедненький!
Как он любил и как он бьіл несчастньїм»?
Але ж він боровся не проти теми кохання в поезії, а проти вульгаризації цієї теми, проти перетворення її у засіб відтворення тільки особистих переживань.
Його лірика, в тому числі любовна, не є чимось відокремленим від усього, ш;о писав поет. Вона також має свою «громаду-любов».
Лірика, як і його поетична публіцистика, сатира, насичена соціальним, політичним змістом. У Маяковського та чи інша тема завжди була відбитком життєвої необхідності, суспільної потреби. Саме так виникла в нього тема поеми «Люблю». Революція, яка докорінно змінила суспільні відносини між людьми, підказувала необхідність перебудови і особистих стосунків. Сам Поет засуджує стосунки в коханні, які встановлюються в обивательському середовищі, де «между служб, доходов и прочего изо дня в день очерствевает сердечная почва» і де «любовь поцветет, поцветет и скукожится». Він протиставляє їй любов свого серця, його любов інша: вона велика, сильна, непорушна. Кінець поеми звучить урочистим гімном відвертості, глибини і сталості почуття любові.
Не смоют любовь ни ссорьі, ни верстьі.
Продумана,
вьшерена,
проверена,
Подьемля торжественно стих строкоперстньш, клянусь — люблю...
Це поєднання особистого і суспільного виявилося і в поемі «Про це». Основний конфлікт у поемі між ліричним героєм, який бореться за нові стосунки у суспільному і особистому житті, і лицемірством, що закріпилося в побуті. Відбувається зіткнення «любові-громади» нової людини із «курячою любов’ю» мішанина.
Так что ж?
Любовь заменяется чаєм
Любовь заменяется штопкой носков?
Трагедія в тому, що кохана жінка виявилася мішднкою. Стикаються два світи. Переживання поета мають інтимний характер: «В постели она. Она лежит». Єдиний зв’язок — телефон. Апарат, що надривається від дзвінків, підкреслює гостроту хвилювань поета. У поемі не виключена можливість взаємного кохання, потрібно тільки скорити свою «громаду-любов», стати міщанином, «пролезть петушком» у їх побут, у їх сімейне шдстя. Але це означало б придушити в собі людину, капітулювати перед карликом-мішанином. Пристрасно і гнівно звучать слова:
... не приемлю, ненавижу зто все.
Все,
что в нас
ушедшим рабьим вбито, все,
Что мелочинньїм роєм оседало и осело бьітом даже в нашем краснофлагом бьіте.
Два листи — «Татьяне Яковлевой», «Товаришу Кострову из Парижа о супщости любви». В особистому конфлікті розкриті риси людини-громадянина і патріота. Любов — це титанічне напруження сил, у якому суперником є сам Коперник.
«Любов — це життя, — стверджував Маяковський. Любов народжує поетичне слово, вона активна. Любити — значить уміти ненавидіти все, що заважає сприймати світ як щастя.
Нам любовь не рай да кущи, нам любовь гудит про то, что опять в работу пущен сердца
ВЬІСТЬІВШИЙ мотор.
«Все життя мене супроводжував голос людини, пораненої любов’ю, — любов’ю ніжною і вимогливого до всіх людей, до всього людства», — згадував К. Федін про Маяковського.
Похожие сочинения
| 
