ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 20
Гостей: 20
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА... - твір

І варіант

«Людина» — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...

Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Люди­ною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?» Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений ін­телект. Нас відрізняє людяність.

/ Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добри­ми, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна допомога, потрібне співчутт^Г Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас ^сподіваються отримати необхідну допомогу? Поду­майте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж бага­то хто з нас забуває про це?

Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, наба­гато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лиша­тися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всіі Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання «Лю­дина». Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним-сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов’язково шукати при­клади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирну­тися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім’я людяності тут, поруч з намш Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині и назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і станов­лять основу того, що робить нас Людьми, — людяності Тоді не ви­никатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка:

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

II  варіант

«Ти знаєш, що ти — людина?» Саме такими словами починаєть­ся вірш одного з найбільших правдолюбів XX століття г~ Василя Си­моненка. Він насмілився нагадати людям, що вони не гвинтики, не ко­ліщатка у величезній державній машині в часи; коли лише підняти голову над натовпом було небезпечно, коли все людське намагалися придушити, примусити забути про особисте, індивідуальне і вимага­ли стати одним із тисяч, мільйонів, слухняним, безликим.

А Симоненко говорить, що кожна людина неповторна, незамін­на, на противагу відомому радянському лозунгу: «Незамінних лю­дей не існує». Поет звертає увагу саме на людське, індивідуальне: «Усмішка твоя єдина, очі твої одні».

Так, ми завжди повинні пам’ятати, що, перш за все, ми — люди, ми народилися здатними не тільки їсти, пити, спати, а й думати, переживати сотні почуттів, сприймати твори мистецтва, писати фі­лософські трактати, робити відкриття, змінювати долі народів. Від природи чи від Бога нам дано дуже багато, але цей дар треба ціну­вати. Бути людиною — це не тільки велике щастя, але й велика відповідальність. А про це людство нерідко забуває. Часто трапля­ється, що свої таланти та відкриття людина спрямовує не на благо загалу, а проти нього: скільки життів було втрачено у численних війнах, скільки горя принесли різноманітні засоби знищення всьо­го живого. Так, наприклад, на руйнацію, а не на мирні справи спря­мували атомну енергію.

Часто людина забуває про своє високе призначення, і тоді гору беруть низькі інстинкти та почуття: жадоба, ненависть, злість, ба­жання руйнувати, приносити шкоду. Так, у нашому житті багато таких моментів, коли оточення, природа, доля випробують наш ха­рактер, нашу людяність, здатність бути повноцінною особистістю. Але на те ми й люди, щоб, пройшовши крізь всі перешкоди, залиши­ти в собі все найкраще, найчистіше.

Подивимось на маленьких дітей. Вони сприймають світ широ­ко відкритими очима, вони добрі та щирі, не здатні на підлість чи зраду, а якщо і зроблять щось не дуже хороше, то щиро шкодують про це. Куди ж зникає ця дитяча наївність та щирість у дорослих? Вони вважають, що бути чесним та відвертим — це дурниця, що ці якості заважають жити у жорстокому світі, але ж саме дорослі зро­били цей світ жорстоким і забули, що брехливе, лицемірне, підступ­не створіння перестає бути людиною. Отож, нам усім треба бути уважнішими, щоб не розгубити все дитяче в собі, не стати черстви­ми та жорстокими.

А ще, як я гадаю, кожна людина повинна працювати над собою, самовдосконалюватися та розвиватися як фізично, так і духовно, інтелектуально. Адже, один з давніх мудреців сказав: «Cogito ergo sum» — «Мислю, тому існую». Ми маємо бути всебічно розвинени­ми, освіченими особистостями, світ рухається шаленим темпом — і ми мусимо за ним встигати. Той, хто не читає, не цікавиться мисте­цтвом, історією як свого народу, так і людства в цілому, не слідкує за останніми новинами, просто обкрадає сам себе, зачиняє перед собою двері у світ прекрасного.

Я думаю, що бути людиною — це бути вихованим, милосердним, доброзичливим, жити за правилом: «Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою». Треба пам’ятати, що ти жи­веш на світі не один, що тебе оточує багато людей, і виявляючи непо­вагу до них, ти в першу чергу не поважаєш себе.

Так, важка ця справа — бути Людиною, і ми повинні розуміти покладену на нас відповідальність, щоб з честю називати себе цим словом.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (13 Февраля 2013) | Обновлено | Просмотров: 2434 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2019
Хостинг от uCoz