|
Людську любов, і радості, і жалі,
І совість, що губилась на землі, —
У серце взяв, у світ поніс з собою.
А. Малиншо. «Коцюбинський»
Любов звеличує, надихає, примножує красу всього живого на землі. Від неї розквітає навесні природа, вона «водить сонце і світила». Де любов, там добро. А разом вони несуть прекрасне, роблять світ казковим, людину в ньому — щасливою. На крилах кохання вона сягає неба, дістається до місяця і зірок. Та, на жаль, життя мережиться не лише «червоними», а й «чорними нитками». Доля не тільки чарівно усміхається, а й нещадно, жорстоко б’є, влучаючи в саме серце. Зло і ненависть здатні принизити, розтоптати, знинщти усе те, що створили любов і щастя. Одвічною темою мистецтва є проблема боротьби світла і темряви, добра і зла, любові і ненависті.
Великий гуманіст і правдолюб Михайло Коцюбинський залишив нам неоціненну художню спадщину — сповнені світлих ідей, мистецьки неперевершені твори. Читаючи твори Коцюбинського, ми відчуваємо щедрість його серця, захоплюємось глибиною думки і поетичністю художніх образів.
Прекрасною піснею про кохання називають повість «Тіні забутих предків». Головне в сюжеті твору — короткочасне, як весна, щастя і трагедія Івана й Марічки, українських Ромео і Джульєтти.
Іван і Марічка — це справжні діти природи, яку вони сприймають як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро обдаровані люди, їм властиве тонке відчуття стобарвної і стозвукової природи, щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки. З дитячої дружби маленьких пастушків, у пору юності Івана й Марічки розквітло їх ніжне і глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка, і трагічно обірвалося.
Тема повісті розкривається через зображення формування характеру, життя і смерті Івана. З раннього дитинства хлопець виявив незвичайну спостережливість, замислювався над життям, часто дивився перед собою, а бачив «якесь далеке і невідоме». «Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато». Саме через уявлення Івана-дитини й Івана-юна- ка, а також Марічки, пастуха Миколи, Палагни письменник розкриває світогляд, повір’я, легенди, уявлення гуцулів про різні злі сили: Арідника (злий дух), лісовиків, мавок, русалок, веселого чорта Чугайстра, про «всякі злі духи», які «заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина, щоб зробити шкоду».
Надприродною силою володіли й деякі люди — баба Хима, мольфар Юра.
Іван сприймав світ як казку, повну чудес, цікаву, таємничу і страшну. Іван — юнак був стрункий, як смерека, міцний і вродливий леґінь. Природа навчила його грати на флоярі, передавати мелодією свою любов до Марічки. Через співаночки Марічки він зрозумів її поетичну і добру душу. Тяжко переживає Іван розлуку з Марічкою, коли був змушений піти в найми на полонину, і особливо — її загибель під час повені.
Смерть коханої погнала його з рідного краю. Та любов до землі, до господарства надає чоловікові сили. Через шість років він повертається додому та одружується. Палагна була з багатого роду, але щастя йому не принесла. Іван «не був жадний до багатства». У мріях він бачив Марічку, часто чув її голос.
Легковажна поведінка Палагни, яка завела собі «любаска», довершила трагедію серця Івана. До нього уві сні і наяву приходить Марічка. Велика туга за щасливим минулим, душевний протест проти безрадісного животіння приводять Івана до передчасної смерті. Ми звикли, що в казках любов торжествує, добро перемагає, але життя безжальне, тому іноді зло та ненависть беруть верх.
Ідея повісті «Тіні забутих предків» — гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.
Похожие сочинения
| 
