|
Л. М. Толстой писав: «Просійте світову прозу, залиппггься Діккенс...» Не тільки видатний російський письменник, але й численні його сучасники й ті, хто прийшов після нього, вважали Діккенса великим майстром психологічного роману.
Звернувшись до світу дітей в романі «Пригоди Олівера Твіста», Діккенс торкається однієї з найважливіших проблем протягом усієї творчості письменника — проблеми виховання та навчання дітей, відповідальності суспільства за своїх юних громадян.
Герой роману — Олівер Твіст — народився в робітному будинку. Одразу ж після народження він залишився сиротою. Потрапивши на «ферму» доглядачки Манн, дитина непосильно працює, її зморюють голодом, жорстоким ставленням. А вже в десять років Олівер стає «учнем» трунаря, від якого тікає і потрапляє у лондонський грабіжницький притон. Тут йому уготована доля злочинця. Скрізь хлопчик бачить жорстокість, зло, бездушність. Та даремно і скупник краденого Фейгін, і жорстокий грабіжник Сайкс, і «джентльмен» Монкс намагаються примусити Олівера красти. Олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинних діях. Незважаючи на байдужість, жорстокість навколишнього сере- довиш;а, хлопчик не втрачає своєї пщрості, природної доброти, гідності.
Щасливий збіг обставин дозволяє йому втекти від грабіжників і знайти притулок у містера Браунлоу — людини, яка була другом батька дитини. Роза Мейлі, добра подруга Олівера, бачить в Олівері не сироту, не грабіжника, а глибоко неш;асну маленьку людину, ш;о не знає доброти, ласки, співчуття. Долю дитини вирішено: шляхом пошуків і зіставлень, зустрічей з «покидьками» світу містер Браунлоу відтворює недовге життя Олівера Твіста, розповідає дитині історію кохання, поневірянь та розлуки його батьків, знайомить з небагатьма родичами дитини, бере на себе обов’язок освіти та виховання Олівера.
Протягом усього роману видатний гуманіст Ч. Діккенс намагається викликати у читача відчуття симпатії, жалю. Разом з письменником ми переживаємо негаразди героя та радіємо тим хвилинам ш;астя, ш;о інколи випадають на долю героя.
Останні сторінки роману перегорнуті. Але співчуття Оліверу Твісту, ненависть до дикунства, невігластва, зажерливості — рис людської душі — ш;е довго не залишають нас байдужими.
Похожие сочинения
| 
