о воля, найясніша ти в темниці!
Д. Байрон
У драматичній поемі «Бояриня» Леся Українка звернулася до складних, суперечливих подій II половини XVII століття і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства.
Оксана — дочка козацького старшини Олекси Перебійного, чахне в Москві від туги за рідним краєм, від моральної атмосфери, яка панує серед московських сановитих людей, серед боярства, від тих рабських звичаїв, які принижують жінку, уярмлюють її і ображають людську гідність. Вона болісно переживає постійне приниження свого чоловіка Степана, який змушений догоджати боярам, остерігатися доносів, витанцьовувати гопака перед царем, бути улесливим, хитрувати, носити чужу одежу і змушувати свою дружину сповідувати чужі для неї звичаї й обряди. Оксана усвідомлює, ш;о ця недостойна козака поведінка Степана зумовлена політичною ситуацією, яка склалася в Україні, зокрема домаганнями гетьмана Петра Дорошенка звільнити Україну від надто деспотичної опіки царського уряду й бояр.
Тому компроміс Степана з власною совістю, попирання ним самим своєї людської гідності та честі боляче ранять її. А тут ш;е криваві чвари на рідній стороні, хоча вона готова навіть сприйняти в ім’я визволення України і спілку гетьмана Дорошенка з татарами, яка принесла стільки горя і сліз її народові.
Степан просить:
Схаменися!
Ти ж так боялася розливу крові, а ся війна найпаче братовбійна, ш;о Дорошенко зняв на Україні, тож він татар на поміч приєднав і платить їм ясирем християнським.
Оксану плюндрування України тяжко ранить, але вона і тут, у Москві, почуває себе, немов у татарському полоні. І Степанові дорікає:
Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов ханові? Скрізь палі, канчуки... холопів продають... Чим не татари?
Для Оксани татари асоціюються з невільництвом, з наругою над людиною, над її гідністю і честю. Вона почуває себе вільною людиною, але кріпацтво незабаром з’явиться на Україні. Тому їй осоружна Москва, бо вона мови не знає, і звичаїв тутешніх не сприймає, і болить їй приниження коханого Степана. Але Степан мусить терпіти це приниження, бо тут, при боярах, при цареві, він може хоч чимось допомогти своїм землякам:
От саме
я маю до царя супліку нести, що люди з України привезли, — жаліються на утиски, на кривди...
Ці утиски і кривди чинили московські бояри. Гетьман Петро Дорошенко намагався якось об’єднати розчварену Україну, та цього йому досягти не вдалося.
Леся Українка знала історію України і на цій складній історичній ситуації зуміла створити психологічно переконливу, правдиву драматичну колізію, де показала трагедію рідного краю.
Похожие сочинения
|