ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 49
Гостей: 49
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Трагізм селянської долі в новелах Василя Стефаника

Він витесував слово, як брилу,

Він трудився завзято, як віл.

Аж допоки не надав безсило...

І коли відчинялися двері.

Щоб гукнути його на двір.

Він лежав, наче мрець, на папері.

Та зате був живий папір.

П. Сорока

Василь Семенович Стефаник — Геніальний український письменник. І.Франко вважав, що В. Стефаник виділявся серед письменників «найбільншм талантом»: був найбільншм митцем, «який появився у нас від часу Шевченка». Його іменем, за висловом Франка, ми «можемо повеличатися перед світом».

Новели письменника «Кленові листки», «Новина», «Камінний хрест» були новим словом у світовій літературі. У цих творах одна тема — трагічна доля селянської родини, особливо дітей бідняків, їх нікому приголубити, обігріти, сказати ласкаве слово — мати й батько не мають часу, бо знемагають на важ­кій роботі, здобуваючи шматок хліба, або й зовсім батьків немає. І розлітають­ся діти, як кленові листки восени.

Перед читачем «Кленових листків» постає вражаюча картина. Натомлені люди сидять, «як вкопані», не мають сили навіть поворухнутись; «руки найрадше не рухались би, лише спочивали би зігнені в кулак на колінах». В. Стефаник ма­лює своїх героїв покірними, але велика сила таїться навіть у цих умиротворено- стомлених постатях. Образи нерухомих тіней, схожих на велетнів, які сягають аж до стелі, символізують безмежність поки що прихованої людської сили.

З великою ніжністю змальовує Стефаник маленьких нешдсних людей, яких у майбутньому чекають тільки тяжка праця і неймовірні злидні. А як виразно виписана трагедія селянської родини. Умираюча мати «клала коліна під гру­ди», заціплювала губи — це ж який біль проймав її! А вона боялась закрича­ти, щоб не злякати дітей. Семенко ще не може збагнути всієї трагічності смерті і свого майбутнього сирітства. І тим трагічніше звучання новели.

Письменник зумів знайти вражаючу художню деталь, що стала акордом твору — пісню про кленові листки, яку співає слабким уривчастим голосом мати. Мелодія ніжним смутком і щирим благословенням огортає душі дітей. Пісня звучить гімном матері-страдниці, високим духовним силам людини з народу, яка зуміла протиставити смерті свою любов до дітей.

Страшно читати про жахливу трагедію селянина Гриця Летючого з «Нови­ни», що призводить його до страшного злочину — вбивства дітей! Смерть дружи­ни, неможливість прогодувати і зігріти своїх дітей... Батько з розпачем дивить­ся, як голодні діти заходяться біля кусника хліба, «як щенята біля голодної кістки». Діти «їли хліб на печі, і дивитися на них було страшно і жаль. Бог знає, як ті дрібоньки кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я... Гриць глянув на них із лави і погадав: «Мерці»...»

Стефаникові слова так тривожать душу, так глибоко западають у серце, що не можеш переказувати зміст, хочеться його цитувати. Страшний вигляд дітей- сиріт так перелякав батька, що «аж піт його обсипав». Яких сил коштувало боротись із жахливою думкою! До чого доведена людина, яка вбиває власних дітей, страждаючи від безвиході! Автору вдалося викликати співчуття до діто­вбивці. Герой новели Василя Стефаника лишився людиною, в його серці горить великий жертовний вогонь батьківської любові і батьківського страждання.

Багатостраждальна історія нашого народу, ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Одна з них висвітлюється В. Стефаником у новелі «Камінний хрест». На думку Лесі Українки, вона «вражає і бере за душу».

Письменник дає яскраве уявлення про тяжку долю західноукраїнських тру­дарів, що стали добровільними вигнанцями з рідного краю. Показавши люди­ну, яка не тільки надривається, а просто мордується, щоб зробити піскуватий горб родючим, — Стефаник показує безвихід не становище трудівників. Іван Дідух прощається з сусідами і виїздить до Канади, де має будувати нове гніздо. Він, як перед смертю, прощається з жінкою, з дітьми, з селом. Виявляється, що він уже «собі на своїм горбу хресток камінний поклав», як покійникові. Далека й невідома Канада асоціюється в нього з могилою. Стефаник, будучи вірним правді життя, в своїх творах змальовує людей, які страждають, у безсиллі опускають руки, навіть гинуть.

Новели Стефаника — величний пам’ятник всьому українському народові, яскравий прояв його ґеніальності. Його творчість належить до кращих здобут­ків вітчизняного художнього слова, вона є одною з чарівних перлин у світовій літературно-мистецькій скарбниці.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (05 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 337 | Теги: селянської, Трагізм, Стефаника, новелах, Василя, долі | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz