|
І. Вступ. Як я розумію справжню красу людини.
П. Головна частина. Суть її життя — любов.
1. Різноманітність портретних характеристик Наташі (навмисне підкреслення автором її зовнішньої невродливості, але привабливості, зображення характеру, зміни настрою, ставлення до інших через портрет):
а) перше знайомство з Наташею («Чорноока, з великим ротом, некрасива, але жвава дівчинка, із своїми дитячими відкритими плечима, що вискочили з корсажу від швидкого бігу»);
б) перший бал («її обличчя сяяло щасливим захопленням. її голі шия та руки були худі й некрасиві порівняно з плечима Елен. Її плечі були худі, груди невиразні, руки тонкі», Наташа здавалася дівчинкою, яку вперше оголили і якій було б це дуже соромно, якщо б не запевнили, що це обов’язково треба»);
в) у Москві 1812 року («Наташа зі знівеченим злістю обличчям, як буря, увірвалася у кімнату»);
г) у князя Андрія («Худе й бліде обличчя Наташі із запухлими губами було більш ніж некрасивим, воно було жахливим, але князь Андрій не бачив цього обличчя, він бачив сяючі очі, що були прекрасні»);
д) зустріч із П’єром після ВІЙНИ («суворе, худе й бліде, постаріле обличчя», «Це не може бути вона. Це тільки спогад того. <...>! обличчя, з уважними очима, із зусиллям, як відчиняються заіржавілі двері, — посміхнулося»).
2. Уміння радіти життю, розуміти прекрасне:
а) у місячну ніч: «Так би присіла, підхопила себе під колінки — <...> і полетіла б»;
б) зустріч із князем Андрієм («Наташа була така щаслива, як ніколи ще в житті. Вона була на тому вищому щаблі щастя, коли людина стає зовсім доброю й гарною і не вірить у можливість зла, нещастя та лиха»);
в) після полювання («Де, як, коли взяла в себе з того російського повітря, яким вона дихала, — ця графинечка, що вихована еміґрант- кою-француженкою, — цей дух, звідки взяла вона ці прийоми, які ра§ йе сЬаІе давно б повинні були вичавити? Але дух і прийоми ці були самітні, ненаслідувані, невивчені, російські»).
3. Емоційність, образне мислення Наташі (диво бесіди з нею, її щира допомога співрозмовникові):
а) у розмові з матір’ю (Борис «не зовсім на мій смак — він вузький такий, як годинник у їдальні... Вузький, знаєте, сірий, світлий... Безухов — той синій, темно-синій з червоним, і він чотирикутний»);
б) у розмові з князем Андрієм (щирість, душевна відвертість);
в) під тримка матері у найтяжчу мить (коли мати дізналась про смерть Петі, любов Наташі була «не як пояснення й розрада, а як заклик до життя»;
г) розмова з П’єром після його звільнення з полону (взаєморозуміння з перших слів, з напівслова, «відгадуючи таємний зміст всієї душевної роботи П’єра»).
4. Глибокий патріотизм Наташі (війна об’єднує її з усім народом, наказ віддати підводи пораненим під час відступу з Москви).
5. Відданість сім’ї («Вона брала участь у кожній хвилині життя чоловіка»). Ш. Висновок. Моє ставлення до героїні.
Похожие сочинения
| 
