|
Любов до рідної землі проявляється в бажанні бачити її багатою, вільною, в прагненні прикрашати диво-спорудами, уквітчувати садами і в готовності віддати за неї життя.
Зі сторінок роману Загребельного «Диво» минуле промовляє до нас живим голосом народного митця і мислителя Сивоока, для якого світіння барв рідної землі ніколи не тільки не померкне, а забуяє ш;е яскравіше і від витвору його рук — Софіївського собору. «Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для Бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу задомився дух громадянства і моралі тих, хто вибудовував державність Київської Русі...»
Говорячи про любов до рідної землі, не можна, звичайно, обминути й монументально трагічну постать Ярослава Мудрого, однаково величного як у своїх чеснотах, так й у своїх вадах. Часто князь буває надто запальним, несправедливим. Але все те відступає на задній план перед любов’ю до Русі, до Вітчизни- матері. Ця любов наснажує його помисли і вчинки, сповнює мудрістю і силою волі. Князь безмежно відданий Вітчизні, про єдність і процвітання якої дбає повсякчас, пишається могутньою неосяжною країною, її культурою і мовою. Хіба це не найвинщй прояв і приклад патріотизму?!
А як не згадати легендарну Роксолану за однойменним твором, котра, навіть ставши дружиною турецького султана, не тільки не забула про свяш;енну рідну землю, а й використала свій вплив на чоловіка в інтересах своєї країни, як могла, полегшувала її трагічну долю. Спасибі тобі за це, Роксолано, Настуню Лісовська!
Не може не вражати й біль розлуки з рідною землею онуки Ярослава Мудрого княжни Євпраксії за романом «Євпраксія», для якої, хоча й стала вона дружиною німецького імператора Генріха IV, почуття до вітчизни свяш;енне. Це чи не перша в історії Європи жінка-політик, жінка-борець. І ця жінка була українкою!
І, звичайно ж, бездонною криницею, з якої ми черпаємо любов до своєї свя- ш;енної землі, є історія Запорозької Січі, твори про неї, про Богдана Хмельницького, який уперше почав згуртовувати українців для того, ш;об називатися народом і мати право на державність.
У свяш;енній і високій цій любові поруч із легендарними особами є і представники народу: селянський парубок Леонтій Сироватка, і син його Лаврін разом зі своєю нареченою, і молодесенький козак Філон. Це вони боронили свою Русь, засівали поля, зводили міста, пишалися можливістю прислужитися їй. Ніхто із них не думав про те, ввійдуть вони в історію чи ні. Просто безмежно любили свою землю.
І через століття зі сторінок романів П. Загребельного звертаються до нас із проханням, із наказом зберігати її, примножувати її багатства й дякувати Богові за можливість жити на цій багатостраждальній, але найпрекраснішій у світі святій землі.
Похожие сочинения
| 
