|
Щасливі ми, ш;о народилися й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут жили ще наші прадіди. Тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо.
Україна — це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро-мон- гольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Яскравим прикладом є Коліївнщна 1768 року. Це народне антишляхетське повстання на Правобережній Україні. Події Коліївщини Т. Шевченко описав у поемі «Гайдамаки». Цей національно-визвольний рух був всенародним:
Задзвеніли в усі дзвони По всій Україні.
...осталися Діти та собаки, —
Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки.
Ніколи не забуде Україна своїх славних синів, що боролися за її волю: Дмитра Виншевецького, Петра Сагайдачного, Івана Сірка, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та інших. Дорогою ціною заплатили за волю, за вічну мрію про державність України Січові стрільці, українські козаки.
Любов до України, до Батьківнщни, землі нашої, звучить у багатьох творах українських письменників від Шевченка до наших днів.
Т. Шевченка турбувала не власна доля, а доля свого народу, доля всієї України. У вірші «Мені однаково...» поет пише:
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні...
...Та неоднаково мені.
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Поет живе єдиною думкою про Україну, його глибоко турбує її майбутнє. За Україну наш Кобзар карався, мучився, страждав, але не каявся.
Радянський час. Б. Сосюра. Йому боліло все. Синівською любов’ю любив свій рідний край, свою Україну. І створив ліричний образ «вишневої України». Послухаймо, як сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет до кожного з нас і до всього народу:
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!..
Усе нам тут любе й миле: і дитяча усмішка, і карі очі дівочі, і зойки гудків. Ми всім дорожимо, усе оберігаємо, а Україну сердечно любимо.
Багато років наш народ не знав своо справжньої історії, не знав митців, які готові були віддати життя за Україну, за свій народ. До них належить і Василь Симоненко. Поет любив Україну сердечно й ніжно. їй дарує він любов, відданість і ласку:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік.
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
«Задивляюсь у твої зіниці»
Лише той, хто побував на чужині далеко від рідної Вітчизни, може відчути всю глибину любові до неї. Такі почуття охоплюють Юрія Брянського й багатьох простих воїнів з роману О. Гончара «Прапороносці». «Все, все ми віддамо тобі. Батьківщино... Все! Навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї... краси вірності, той не жив по-справжньому», — каже Юрій Брянський.
Для мене Україна — втілення краси всієї землі. Я люблю рідну природу. Мені подобається дивитися на блиск ранкової роси на траві, слухати шум гаїв, спів пташок. У таку хвилину забуваються всі негаразди, наче потрапляєш у чудову казку. Хочеться жити, творити, кохати.
Зараз український народ будує вільну незалежну державу. І якою буде Україна, багато в чому залежить від нас. Я вважаю, що патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківнщну.
І коли я думаю про рідний край, то вірю, що тут завжди шумітимуть верби й тополі, цвістимуть вишні, пишатиметься червона калина. Наш працелюбний народ здолає всі труднонц. Україна буде багатою, розвиненою, демократичною державою.
І на оновленій землі Брага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Т. Шевченко
Щасливі ми, ш;о народилися й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут жили ще наші прадіди. Тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо.
Україна — це держава, яка багато чого зазнала на своєму віку: татаро-мон- гольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але упродовж усього періоду існування України народ боровся за волю, за незалежність. Яскравим прикладом є Коліївнщна 1768 року. Це народне антишляхетське повстання на Правобережній Україні. Події Коліївщини Т. Шевченко описав у поемі «Гайдамаки». Цей національно-визвольний рух був всенародним:
Задзвеніли в усі дзвони По всій Україні.
...осталися Діти та собаки, —
Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки.
Ніколи не забуде Україна своїх славних синів, що боролися за її волю: Дмитра Виншевецького, Петра Сагайдачного, Івана Сірка, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та інших. Дорогою ціною заплатили за волю, за вічну мрію про державність України Січові стрільці, українські козаки.
Любов до України, до Батьківнщни, землі нашої, звучить у багатьох творах українських письменників від Шевченка до наших днів.
Т. Шевченка турбувала не власна доля, а доля свого народу, доля всієї України. У вірші «Мені однаково...» поет пише:
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні...
...Та неоднаково мені.
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Поет живе єдиною думкою про Україну, його глибоко турбує її майбутнє. За Україну наш Кобзар карався, мучився, страждав, але не каявся.
Радянський час. Б. Сосюра. Йому боліло все. Синівською любов’ю любив свій рідний край, свою Україну. І створив ліричний образ «вишневої України». Послухаймо, як сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет до кожного з нас і до всього народу:
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!..
Усе нам тут любе й миле: і дитяча усмішка, і карі очі дівочі, і зойки гудків. Ми всім дорожимо, усе оберігаємо, а Україну сердечно любимо.
Багато років наш народ не знав своо справжньої історії, не знав митців, які готові були віддати життя за Україну, за свій народ. До них належить і Василь Симоненко. Поет любив Україну сердечно й ніжно. їй дарує він любов, відданість і ласку:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік.
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
«Задивляюсь у твої зіниці»
Лише той, хто побував на чужині далеко від рідної Вітчизни, може відчути всю глибину любові до неї. Такі почуття охоплюють Юрія Брянського й багатьох простих воїнів з роману О. Гончара «Прапороносці». «Все, все ми віддамо тобі. Батьківщино... Все! Навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї... краси вірності, той не жив по-справжньому», — каже Юрій Брянський.
Для мене Україна — втілення краси всієї землі. Я люблю рідну природу. Мені подобається дивитися на блиск ранкової роси на траві, слухати шум гаїв, спів пташок. У таку хвилину забуваються всі негаразди, наче потрапляєш у чудову казку. Хочеться жити, творити, кохати.
Зараз український народ будує вільну незалежну державу. І якою буде Україна, багато в чому залежить від нас. Я вважаю, що патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а той, хто своєю щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківнщну.
І коли я думаю про рідний край, то вірю, що тут завжди шумітимуть верби й тополі, цвістимуть вишні, пишатиметься червона калина. Наш працелюбний народ здолає всі труднонц. Україна буде багатою, розвиненою, демократичною державою.
І на оновленій землі Брага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Т. Шевченко
Похожие сочинения
| 
