ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Поиск
Меню сайта
Предметы
Форма входа



Статистика

Онлайн всего: 58
Гостей: 58
Пользователей: 0


Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Виховання любові до краси рідного краю (за поезіями П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри)

Упродовж багатьох століть люди намагалися відобразити природу на худож­ньому полотні, фотографіях, у художніх творах. Багато видатних художни­ків, музикантів, письменників, поетів написали безліч творів, в яких описува­ли природу, закликаючи любити її, берегти, захищати від винищення.

Серед україїіських поетів найближчі мені М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина. Кожен з них по-своєму бачив і тонко відчував велич і красу рідного краю.

Читаючи поезії П. Тичини про природу, одразу відчуваєш, з якою любов’ю і теплотою вони написані.

Так, у вірші «Де тополя росте» зображена прекрасна пора року — літо. На тлі голубого неба розкинулось безмежне житнє поле. Легенький вітерець поко­лихує золоте море хлібів. Здається, нахилиш колоски, притулиш їх до щоки і одразу відчуєш, як вони з кожною хвилиною наливаються, стають ще повні­шими, ще тугішими. Від них так і віє здоровою, трудовою силою. Щоб переда­ти слова подяки хліборобам, автор використовує уособлення «шумить жито, співа, заохочує жить, жито шепче мені».

Відчути гармонію у природі може тільки людина з чистою, ніжною, спо­вненою любові душею. Любов і повага до рідного краю, його краси поєдну­ються в душі людини і утворюють одне ціле — гармонію людини і природи. Саме про таке єднання йдеться у вірші П. Тичини «Гаї шумлять». Тут пре­красно виражені настрій автора, його почуття. Він слухає шум гаїв, милу­ється хмарками, які біжать по блакитному небу, і душа поета підноситься до хмарок. Автор запитує: «Чого душі моїй так весело?» Відповідь однознач­на. Він живе природою, тонко відчуває зміни в ній. Ось по мальовничому небу пливуть хмарки; нива хвилюється під вітром. Вона нагадує море, по якому біжать невеликі хвильки. Далі відчувається шум гаїв, тихий шепіт трав, слабкий подих вітру. Серце поета переповнене радістю, і він «когось все жде, співаючи...»

Далі більш яскрава картина — захід сонця. Автор намалював її так зворуш­ливо, що ми її чітко уявляємо. Над річкою край неба сонечко вже сідає, відби­ваючи своє проміння у воді: «Мов золото — поколото».

П. Тичина уособлює гай і річку з людиною. Гай у вірші може мріяти, а річка — тремтіти. Ніжне тремтіння хвильок звучить, як музика. Відчуття по­ета передаються і нам, звичайним читачам. Мені здається, що П. Тичина — натура романтична, бо тільки така людина може створити такий шедевр.

Зовсім по-іншому звучить вірш М. Рильського «Перед грозою». У ньому — народна мудрість. Щоб передати наближення грози, автор використав народні прикмети: на траві роси немає; розтривоженим орилом; горобці в сипкому, ніби діти у ставку...

Ми одразу ж уявляємо хмари, які нагадують «чорних птиць і млисте пір’я», а блискавки, мов ті шаблі, танцюють свій танок. Використання автором зву­ків «г», «р» передає гуркіт грому:

Прокотився грім з розгоном.

Грають блискавок шаблі.

я вважаю, що цей вірш — енциклопедія народних прикмет. М. Рильський своїм віршем вчить нас бути спостережливими, вміти спостерігати за всім у природі. Прекрасний малюнок літнього вечора змальовано у наступному його вірші «Коні». Рожево-імлиста мла сповиває степ, голубить людські душі. Та­ким спокоєм віє від цього вірша, що аж хочеться весь світ обняти і закликати всіх: «Люди, бережіть цю красу!»

А от весняне пробудження природи яскраво змальовано у вірші В. Сосюри «Гей, рум’яні мої небокраї». Тільки найтонший лірик міг передати радісний настрій людини, пов’язаний з приходом весни. Весна у вірші уособлюється в образі молодої дівчини, що «сипле квіти з ясного чола».

Про весну нагадують журавлі, бо вони — перші провісники. Навіть наші далекі предки вважали, що весну приносять журавлики із золотими ключиками у дзьобі. Від цього радісно на дупгі, бо весна — це пробудження од сну, надія на краще.

Я вважаю, що вірші П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри дуже музикаль­ні, в них багато світла, тепла, яскравих барв. Тільки ті люди, які мають доб­ру, лагідну душу, можуть написати такі вірші. їхні твори виховують у нас любов до краси природи, примушують задуматись над тим, що значить для нас природа. Від спілкування з прекрасним ми стаємо чистішими, духовно багат­шими. Я впевнений, що саме такими творами можна виховати справжніх охо­ронців і любителів природи.



Беру это сочинение!

Похожие сочинения
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (05 Мая 2018) | Обновлено | Просмотров: 445 | Теги: КРАСИ, Тичини, Рильського, Виховання, любові, рідного, поезіями, краю, Сосюри | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу

Сообщить об ошибке!

Понравилось? Оставь отзыв

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Sochineniya.info © 2020
Хостинг от uCoz