|
Україна — це історія народу, який упродовж багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це її славні лицарі: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Гончар, М. Лисенко, М. Заньковецька та багато інших.
Нашу рідну землю, ш;о нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав В. Сосюра:
Любіть Україну у сні й наяву.
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Слід зробити все, ш;об примножити багатства й красу рід ної землі, працювати для зростання добробуту своєї Вітчизни.
Сьогодні Україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн Сиропи. Я переконаний, ш;о вона стане на одному рівні з цими країнами, ш;о наш народ нарешті здобуде омріяне ш;астя і добробут.
Так хочеться, ш;об рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. Тут ми маємо найбільший скарб. Наші митці, будучи справжніми синами й дочками України, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.
Силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:
...Нема мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина.
Це — праця, це — натхнення, це — людина.
Отже, народ наш на диво богатирський, самобутній, талановитий. Земля наша прекрасна, пісня чарівна, і доля народу буде ш;асливою.
Нашій незалежній Україні неш;одавно виповнилося всього одинадцять років. Вік недовгий. Славні предки залишили нам у спадок головне — це велике прагнення бути вільними. Скільки поколінь жило цим настроєм. Зараз ми отримали волю, але корені її потоптані. Вірю, ш;о вони відростуть. Ми зможемо відбудувати нашу українську державу, доклавши до цього певних зусиль і прагнень, розуму й уміння.
Незважаючи на всі негаразди, народ все ж таки живе, працює, припадає руками й розумом до землі — нашої годувальниці. І ш;едра, вона дарує дітям своїм хліб ш;оденний. І віриться, ш;о «оживуть степи, озера...» (Т. Шевченко).
У своє життя ми маємо брати від праш;урів незламну віру. Такий оптимізм у спромозі витримати всі випробування, що випали й випадуть на нашу долю. Будемо ж гідні називатися синами й дочками України!
Я твердо переконаний, що запанує на землі правда, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків і їхні великі діяння, згадаємо про наш святий обов’язок перед історією і сучасністю. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його.
Похожие сочинения
| 
