1968 року Олесь Гончар створив чудовий роман «Собор». Одним із персонажів роману був молодий чоловік Володька Лобода. Цей персонаж автор ввів, мабуть, для того, ш;об показати, настільки різні бувають люди. Для одних мораль і повага до минулого — це все, для інших — ніш;о.
Саме до людей, які не шанують минулого, і належить керівник відділу районної культури Володька Лобода. Цей мешканець Зачіплянки хотів зруйнувати собор, а на його місці збудувати кав’ярню або шашличну, чи ш;ось інше, аби йому був із цього прибуток. Це людина, сенс життя якої у коштах та грошах.
Він навіть здає свого батька, заслуженого металурга, до Будинку ветеранів і забуває відвідувати. Чому і навщо? Дуже просто, ш;об отримати більше житло.
Володька — типовий представник номенклатурного діяча, функціонера, людина без честі і совісті. Як не прикро, це не видуманий персонаж, а справжній. Насправді, сьогодні є такі люди, і їх чимало. Це люди, які живуть задля кар’єри. їх ніш;о не зупинить: ні історична споруда, ні осуд рідних та близьких. Ці люди заради власного бізнесу та добробуту знищують всю навколишню красу.
У наш час таких людей, як Володька Лобода, вистачає. Варто лише подивитися навколо, і все стане зрозуміло. Місто перетворилось на купу палаючих вогників, реклам та місць для розваги. Ці бізнесмени, так само як і Лобода- молодший, не мають ніякої пошани до історії, до минулого нашого народу. Ми вже звикли, ш;о все вирішують гроші, і це дуже прикро.
Із кожним роком стає все менше парків відпочинку у місті та за його межами. Сьогодні майже неможливо тихенько посидіти у парку на лавці наодинці з природою, послухати співи птахів. І всім цим ми «завдячуємо» саме цим людям, бізнесменам, котрі на кожному кроці будують кав’ярні та шашличні, руйнуючи старі будівлі та зрубуючи дерева, та чиновникам, ш;о дозволяють це робити. Звідки в цих людях береться стільки жорстокості? Хіба не соромно їм зраджувати своїх матерів, котрі з дитинства вчили їх берегти природу, шанувати минуле і не йти до свого ш;астя по головах інших?
Володці Лободі так і не вдалося зруйнувати собор у романі, тож будемо сподіватися, ш;о й нинішні «руйнівники» згадають про совість і зупиняться.
Давайте шанувати історію і берегти храми в душах своїх!
Похожие сочинения
|