|
Жіноча доля, жіноче щастя, жіночі проблеми — ці питання хвилювали багатьох письменників. Зі сторінок художніх творів до нас промовляють пані де Реналь, мадам де Ресто, Ліза Калітіна, Анна Карєніна...
Письменник-реаліст, знавець людської душі, Л. М. Толстой в однойменному романі зображує трагічну долю своєї головної героїні Анни Карєніної.
Анна — натура ш;ира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Оточуючим вона здається сильною і життєрадісною, ш;асливою, а насправді Анна була глибоко неш;асною. Свого чоловіка вона не любила, він для неї не був ніколи авторитетом, не був і другом, якого б вона поважала, до думки якого б прислухалась. Анна Карєніна безмежно любить свого сина. Та доля склалася так, ш;о випадкова зустріч із Вронським стала визначальною, і вона повністю віддається цьому почуттю. Вона мріє про ш;астя, прагне поїхати з Вронським за кордон, де, їй здається, це можливо. Але Вронський залишається без своєї справи, нудьгує без роботи, ледве стримує часом настрій. Анна бачить це, їй тяжко на душі.
Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, вона тяжко зносить зневагу, виявлену їй світським середовиш;ем після розриву з Карєніним. Лідія Іванівна та співслужбовці чоловіка виявилися лицемірними, їх доброзичливість була неш;ирою і аніскільки не втішала.
Карєнін забирає сина, забороняє Анні з ним зустрічатись, і лише Вронський стає для неї єдиним сенсом у житті. Але любов Вронського до неї поступово згасає, його еґоїстична натура не розуміє Анни, вчинками якої керує велике почуття, на думку Вронського, «неблагорозумне». Коханець боїться скандалу в аристократичному світі і звинувачує у всьому, ш;о сталося, тільки Анну, від- хреш;уючись від свого кохання.
Зрозумівши, ш;о становиш;е її стало безвихідним, ш;о Карєнін ніколи не віддасть їй сина і не дасть можливості з ним бачитись, ш;о її становиш;е добропорядної жінки безповоротно втрачено, Анна врешті-решт не витримала напруження і покінчила самогубством.
У чому ж трагедія долі головної героїні роману? Л. М. Толстой дає відповідь на це запитання. Людина з ніжною, тонкою душею, любляча та жадаюча любові не може жити в «безлюдді» в суспільстві зла, користі, лицемірства.
Похожие сочинения
| 
