«Батьки і діти» в романі 0. Гончара «Собор»

. Складна і незвичайна доля роману «Собор». («Собор» був заборонений і не видавався десятиліттями з багатьох причин. І одна з них — показ проблеми, яка існувала завжди, але якої не могло бути в Радянському Союзі — проблеми «батьків і дітей». Та ще й цей конфлікт відбувається не на побутовому рівні, а на соціальному.)

3.       Образи Ізота Лободи і його сина Володьки.

1.     Ізот Лобода. (Ізот Лобода — металург, який усе своє життя чесно і віддано пропрацював біля мартена, викохав немало послідовників, зажив слави, яка лунала далеко за межами Зачіплянки. Його учні варили найкращу сталь, їх знали у всьому світі. Два його старші сини не повернулися з фронту, померла дружина, але біля нього залишався менший син Володька, і батько вірив у нього.)

2.     Володька Лобода. (Горе всій Зачіплянці, що такий хитромудрий демагог «керує» культурою всього району. Володька ніби спеціально і не хоче лю­дям лиха, завжди підтримує всякі нові починання, та прагнення будь-що догодити начальству, посісти вище місце, віддаляє його від друзів, знайо­мих і рідних, а всі його нововведення дивним чином спрямовані проти людей, проти держави.)

3.     Конфлікт між батьком і сином. (Ізот Лобода, вийшовши на пенсію, пере­брався жити до сина і ще тоді сподівався вивести його на вірну дорогу. Але дуже скоро відчув, що Володьку вже не виправиш. Батько перебирається до Будинку для старих металургів і єдиною його втіхою є мандрівки до чистих вод Скарбного. А синові — зневага. Не часто Володька їздить до батька, але і в ті короткі відвідини Ізот не хоче спілкуватися з сином. Воло­дька не розуміє, чому батько сердиться, адже живе він на всьому готовому, у чистому, теплому будинку, де його годують, лікують. Можна цілий день нічого не робити, гуляти, спілкуватися із такими ж старими металургами. Син щиросердно вважає, що батькові живеться добре, і навіть не підозрює, як болить батьківське серце від того, що виростив, виховав такого присто­суванця, негідника, духовного браконьєра, руйнача, батькопродавця.)

Конфлікт між батьком і сином — це конфлікт між творцем і браконьєром. (Об’єктом художнього дослідження в романі О. Гончара є психологія творця життя і психологія браконьєра, морально-етичні засади цих двох суспільних явищ. Символами цих двох явищ стали Ізот Лобода і його син Володька. Батько все життя працює на благо народу, батьківщини, а син починає своє трудове життя з думок про вищі посади. І для цього він не тільки собор у Зачіплянці знесе чи Скарбне осушить. Треба буде — пів-України розруйнує. Ні, він не безумець, не зловмисник, не шукач лаврів геростратових. Він зви­чайний дурень, яких, на жаль, багато на нашій землі. «Лободівщина» пророс­тає на пустирях людських душ, не зрошуваних цілющою водою любові до людей, не засіяних вірою в майбутнє і потребою в красі.)