До творчості Івана Драча

1. Чим характерна творчість /. Драча ?

Творчість Івана Драча — це світ мальовничий і незвичайний. Поетові властива розкутість творчої думки, нетрадиційніеть поетичної форми і стилю. У його вір­шах та поемах — своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизува­ти поняття і явища, які раніше перебували поза межами мистецької краси.

0. Розкажіть про ранню творчість /. Драча.

Іван Драч — поет самобутній і незвичайний. Він — дитя і продукт свого часу. Поет поривається до знань, до естетичного осягнення здобутків людства, до їх синтезу з прадавніми фольклорними джерелами, з літературними, культурними, мистецькими надбаннями різних народів. Творчість Драча кінця 50 — початку 60-х років сповнена молодої енергії, завзяття, прагнення до кінця осягнути світ.

Натхненний гімн сонцю, як початку і джерелу всього сущого звучить у бага­тьох творах Івана Драча — від його першої збірки «Соняшник» (1962) до постчор- нобильської «Храм сонця» (1988)

Поетові завжди цікавими були здобутки людського розуму, але майже три­дцять років тому у його поезіях звучить пророча пересторога щодо використання досягнень науки в галузі генетики й кібернетики, ядерної фізики й енергетики, що може бути використана не на користь, а на погибель людству. («Балада ДНК», «Балада про кібернетичний собор».) Ось таким незвичайним, бурхливим був поча­ток творчості Івана Драча, його входження в літературу.

3. Які вірші Івана Драча написані на теми, ш,о до нього не ставали об'єктом поезії?

Однією з найприкметніших рис літературних зацікавлень поета є потяг до та­ких тем, створення таких образів, які до нього не ставали об’єктами поезії. Напри­клад, «Балада золотої цибулі», де йдеться про звичайнісіньку цибулю, яку мати виростила на городі, або купила на базарі чи в овочевому магазині. Але у вірші поета-віртуоза — цибулина олюднилася і пишеться з великої літери: Цибуля, Ци­булина, Цибулинка. Вона стала звичайною живою істотою — це богиня ринку. «Невинна золота фея жорстокого Апетиту», «затята суперниця розваленої рохлі Картоплі...» Вона — не просто Цибулинка, а ніжна Лаура, нарешті вона —Весталка (жриця давньоримської богині). «Балада золотої цибулі» сприймається як високо­художня поетична розповідь про звичайні речі нашого побуту, нашого буденного життя. Цю традицію поетизації простих, звичайних речей Іван Драч продовжить і в пізніше написаних творах, таких як «Ода совісті», «Балада про випрані штани», «Балада ДНК», «Балада про відро», «Реклама джинсів», «Жартівлива балада про теорію відносності», «Жага пізнання» (Жартівливий речитатив), тощо.

1. Кому присвячений твір І. Драча «Дума про вчителя» ?Яка ідея твору?
2. Які провідні мотиви драматичних поем І. Драча ?

Із самого початку творчої діяльності Іван Драч проявив себе не тільки справж­нім майстром ліричного жанру. Він досить успішно творчо реалізував свої можли­вості в поемах «Ніж у сонці» та «Смерть Шевченка».

Жанр твору «Ніж у сонці» поет визначив так: поема-трагедія. Як за формою, так і за змістом вона була явищем незвичайним. Писав її молодий поет, який тільки-но зробив перші надійні кроки в літературі. Драч ставив перед собою мету заглянути не лише в українське село, де вмирає голова колгоспу, а й у далекі краї. У епіцентрі поеми-трагедїї — образ сонця. Бо реальною була в ті роки загроза атомної катастро­фи (це й загроза сонцю), а також страхітливі наслідки недавноминулої війни. Цей розвирований, тривожний світ і визначив головну драматургію твору. Наступна драматична поема — «Смерть Шевченка». Шевченко і Україна, Шевченко і всесвіт — проблеми, які поставив Іван Драч у своїй поемі-симфонії. Життєвий шлях великого поета скінчився так рано, так передчасно відходив від України її найдорожчий син. У поетових мареннях виникає страшне видиво — зринають епізоди його солдатської муштри, долинає далекий дівочий голос його подруги дитинства — Оксани.

У поемі-симфонії, мов на екрані, чуємо цвірінчання горобців, що прикида­ються патріотами, видають себе за інтернаціональних шанувальників пам’яті Ко­бзаря, а насправді в них ніскілечки совісті й честі за душею. Вражаюча сцена похо­рону співця. У тому траурному символічному дійстві горе звело Шекспіра і Бетховена, Пушкіна і Гойю... І кульмінаційний момент — це сходження на Черне­чу гору, де, нарешті, навіки спочив славний син України.

3. У якому із своїх ранніх творів І. Драч звертався до теми «Чорнобильська АЕС» ?

В одному із своїх ранніх творів — вірші «Марія з України — №62276: від

Освенциму до Чорнобильської атомної». Це твір про небуденну людську душу. Жінка, колишній в’язень гітлерівського табору смерті, будує атомну електростан­цію. Пишучи цей твір, поет навіть не здогадувався, що пізніше з-під його пера вийдуть сповнені болю й розпачу рядки «Чорнобильської Мадонни», які будуть виражати зовсім інше ставлення його до проблем атомної енергетики.

4. Кого звинувачує у страшній трагедії автор « Чорнобильської Мадонни» ?

У страшній Чорнобильській трагедії, яка забрала найцінніше багатство — жит­тя, десятки тисяч людей, прекрасні родючі землі України, підірвала віру в можли­вості нашої науки, автор звинувачує не лише фахівців, які мали недостатній техніч­ний рівень, щоб експлуатувати станцію. Звинувачує усю командно-бюрократичну систему, тоталітарний режим, який існував тоді в країні і породжував у нашому суспільстві байдужість і безвідповідальність, коли довгий час ігнорувалася роль моральних витоків, історії, культури, духовності. І навіть тоді, коли трагедія ста­лася, жахливі наслідки довго замовчувалися.

За безладу безмір, за кар’єри і премії Немов на війні, знову вихід один.

За мудріеть вееевітньо дурних академій Платим беземертям — життям молодим.

Які розділи з поеми «Чорнобильська Мадонна» вас найбільше схвилювали і чому? Як у тексті розгортається тема втраченого материнства?

ПЛАНИ