Стилет чи стилос Е. МАЛАНЮК - АНАЛІЗ ТВОРУ

У статті «Ранній Шевченко» (1933 р.) Євген Маланюк писав: «Геній прямує до найповнішого розкриття своєї особистості, до створення власного «космосу» — непереможно і всебічно. Тому живе часто в кількох добах і йде в кількох напрям­ках». Невідомо, чи вважав Маланюк себе генієм, але він дійсно йшов одночасно в кількох напрямках і жив у кількох вимірах.

Як і перед кожним митцем, перед Є. Маланюком стояв вибір: стилет чи сти­лос взяти до рук. (Стилос — це загострена паличка, якою в Стародавній Греції

діти видряпували на дощечках, залитих воском, букви, коли вчилися писати. Сти­лет — тонкий гострий ніж, зброя.) Поету вдалося у своїй творчості поєднати по­етичну красу із поетичною зброєю: «...стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет». Отже, тема вірша «Стилет чи стилос»— зображення ролі поета і поезії у суспільстві.

Вид лірики: філософсько-громадянська.

Жанр твору: ліричний вірш.

Провідний мотив твору. У поезії «Стилет чи стилос» автор порушує проблему вибору своєї ролі в літературі і в житті суспільства.

Композиція твору. Невеликий за розміром твір (чотири строфи) побудова­ний на своєрідній художній антитезі: стилет — символ боротьби, стилос — сим­вол мистецтва. У вірші Є. Маланюк відтворив своє прагнення відточити гостроту слова й відобразити красу світу. Поет віртуозно римує іменні частини мови з ді­єслівними формами.

Образи твору. Ліричний герой — це поет, перед яким стоїть вибір подальшого шляху в мистецтві. Його одночасно приваблюють «береги краси» й «веселий галас бою», «пестощі золототілих дів» і безмежжя.

Мовні засоби твору. У поезії використано такі художні засоби: епітети: «трагічні терези», тому що важко зупинитися, адже вибір завжди не­легкий; «береги краси», «дивний ліс», «п’яні птиці», «солодкі таємниці», «гіп­нотичні кобри», «золототілі діви», «набряклі вітром обрії», «веседий галас бою», «п’яний синій хміль» — усі ці епітети змальовують принади світу, його красу. Поет «п’яніє» від краси цього безмежного світу;

метафори «двояко вагаються трагічні терези», «ліс зітхає ароматом», «співа трава», «зачарують гіпнотичні кобри», «жаха... обрій: привабить, зрадить і віддасть воді», «пливу в тебе» допомагають зрозуміти, як іде життя, його ритм і рух у всій різноманітності;

риторичне питання «Стилет чи стилос?» підкреслює важливість і граничність вибору;

риторичні оклики «Безмежжя! Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!» за своєю формою роблять образи світу близькими, адже до них можна звернутися;

антитеза «стилет чи стилос» вживається і як композиційний прийом, і як смис­лова домінанта: поезія — це завжди і вибір, і намагання поєднати протилежне; інверсія: «двояко вагаються трагічні терези»; алітерація: «жаха набряклий обрій: привабить, зрадить...»

Версифікація твору. Твір має перехресне римування: двояко — якор, терези — краси; рима неточна.

Віршований розмір — п’ятистопний ямб із пірихієм.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко

Вагаються трагічні терези.                                                          

Не кинувши у глиб надійний якор,                                     

Пливу й пливу повз береги краси.                                         

Ставши поетом, Є. Маланюк бачив перед собою два шляхи: на одному — «дивний ліс зітхає ароматом і весь дзвенить від гімнів п’яних птиць, співа трава, ніким ще не зім’ята, і вабить сном солодких таємниць», а на другому — «жаха на­бряклий вітром обрій». Отже, поет міг вибрати: поклонятися красі чи ставати до бою.