Історія людства створюється працею

Воля и труд человека дивньїе дива творят.

М. Некрасов

Класики залишили нам багато мудрих висловлювань про працю, про її красу і принесену нею радість, про її необхідність і користь: «Праця створила саму люди­ну» (К. Маркс), «Праця облагороджує людину» (В. Бєлінський), «Без праці не може бути чистого і радісного життя» (А. Чехов), «Тільки в праці велика людина» (М. Горький). Вікова народна мудрість утілена в безлічі прислів’їв і приказок: «Праця годує, а лінь псує», «Щоб рибу їсти, треба в воду лізти», «Терпінням і працею всього здобудеш». Усе, чим живе сьогодні людина, — це результати праці попередніх поколінь і тих, що живуть нині. Усе, що оточує нас, крім природи, створено розумом і руками трудівників. Учені тому і змогли написати історію людства, що кожне покоління залишало після себе плоди своєї праці.

Заводи-гіганти і надглибокі свердловини, повітряні і морські лайнери, нафтові і газові вишки на землі й у морях, автомобілі, що заполонили вулиці міст, електроніка й атомні реактори, поля, які колосяться, і череди на луках — усе це людина створила, щоб жити, мати дах над головою, хліб і тепло. Але мене більш за все вражає створене працею не тільки для користі, але і для душі, для краси. Я мрію стати архітектором і, напевно, тому мрію побачити якнайбільше архітектурних шедеврів, створених людьми.

Нещодавно я був у Києві. Знайомився з містом, його архітектурними пам’ят­никами. Оглянув Софію, Лавру, але найсильніше враження залишилося від відро­дженого не так давно комплексу Михайлівського золотоверхого собору. Сам со­бор, дзвіниця і відлиті за старими зразками дзвони, соборна площа з пам’ятниками... Скільки праці, кропіткої, вдумливої, скільки душевного тепла вкладено, щоб від­родити цей шматочок нашої історії!

Чудом з рукотворних чудес, що дійшли до наших днів, вважаються піраміди єгипетських фараонів. Дотепер, незважаючи на величезну дослідницьку працю бага­тьох поколінь учених, ця кам’яна сторінка історії людства не прочитана. Питання про те, як їх могли побудувати в ті далекі часи, залишається загадкою. Поки ясно тільки одне: вони створені тяжкою працею людей, що працювали протягом багатьох років. Стоять століттями піраміди, як вартові пустелі, оберігаючи свою таємницю...

Дуже хочеться побачити Петергоф і Версаль. Про палаци, сади і фонтани Петергофа я багато читав, бачив документальні фільми. Про Версаль же знаю з французьких романів і іеторичних фільмів. І Петергоф, і Вереаль мені здаються верхом досконалості серед багатьох палацових і паркових епоруд. Як геніально задумано! Єкатерининський палац Петергофа, його фонтани, канали, етатуї — усе було зруйновано фашистами під час Другої світової війни, а цінності вивезені («Бурштинову кімнату» палацу дотепер шукають). Сьогодні ж Петергоф сяє первозданною краеою. Праця, вкладена в його відновлення, — це не менш важлива еторінка людеької іеторії, ніж саме будів­ництво. Піраміди, Петергоф, Вереаль — з «дивних див», етворених руками людей, що відбивають окремі епізоди іеторії, це мені хотілоея б побачити в першу чергу.

Замилування, схиляння і величезну подяку викликає в уеіх нае праця селянина, землероба, нашого годувальника. Ровесник, ти бачив коли-небудь пшеничне або житнє зернятко? Сухе, неживе, несмачне і дуже маленьке... Найбільше з див — це зазеленіла земля, куди трудівники вкинули тиеячі таких наеінин. Шлях від цього зерна до здобної булочки, купленої в сусідньому кіоску, оплачений важкою працею.

Тільки та праця, що спрямована на загальну користь, на благо людської спіль­ноти, вписує сторінки в історію людства, створює «дивні дива». Саме вміння і бажання трудитиея — справжній скарб роду людського.