«Київ - традиція» - аналіз вірша М. Зеров

М. Зеров належав до неофіційного літературного угруповання, яке мало назву «неокласики». Зеров, крім художньої творчості, був літературним критиком та те­оретиком літератури. Тема Києва була однією з його улюблених тем.

Вид лірики: громадянська.

Жанр твору: сонет.

Провідний мотив твору — це утвердження незниіценості стародавнього Києва, культури, духовних вимірів народу.

Композиція твору. Вірш «Київ — традиція» — це чотирнадцять рядків і всьо­го п'ять речень. Перша строфа — це своєрідна зав'язка сюжету. У наступному ка­трені автор згадує чужинців, які в різні роки і в різний спосіб опинялися в Києві.

Тривірші у творі відзначаються смисловою викінченістю, утворюють своєрід­ний «сонетний замок», створюють кульмінацію твору і є підсумком попередньо­го висловлювання.

Образи твору. У творі поет згадує польського короля Болеслава Хороброго, який «щербив меча об Золоті ворота»; посла німецького імператора Еріха Лясот- ту, який описав Київ у своєму «Щоденнику», і французького інженера Боплана Гійома-Левассера, який із симпатією змалював українські землі. Та головний об­раз твору — це, звичайно ж, Київ, місто, яке захоплює своєю красою й величчю. Мовні засоби твору. У творі використано такі художні засоби: епітети: «войовничі готи», «лядський Болеслав», «чар-рута», «Тичина, голо­сний і юний», «сонячні комуни», «давній міт»;

метафори: «світ осяв твої висоти», «Данпарштадт із пущі виглядав», «щербив меча», «теревені плів», «розбили табір аспанфути — кують, і мелють, і дивують світ», «Тичина животворив душею, і «Плуга» вів у сонячні комуни»; фразеологізми: «теревені плів», «байки складав»; старослов’янізм: «животворив»;

інверсія: «ніхто твоїх не заперечить прав», «і в наші дні зберіг ти чар-отруту»; персоніфікація: «Данпарштадт із пущі виглядав»;

метонімія: «тут бивсь норман і лядський Болеслав щербив меча об Золоті во­рота».

Версифікація твору. Вірш складається з чотирьох строф. Оскільки цей твір за жанром є сонетом, то дві останні строфи мають по гри рядки з римуванням абвгвг.

Перші дві строфи-катрени мають кільцеве (оповите) римування: абба.

Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись войовничі готи,

І Данпарштадт із пущі виглядав.

Вірш написано п’ятистопним ямбом із пірихієм.

М. Зеров дуже любив Київ, часто відвідував його живописні куточки, із задо­воленням показував гостям видатні місця столиці. Поет присвятив декілька тво­рів улюбленому місту, серед яких одним із найпоетичніших є сонет «Київ — тра­диція».

Ніхто твоїх не заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої висоти,
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав.

Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота,
Про тебе теревені плів Ляссота
І Левассер Бонплан байки складав.

І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ.

Тут і Тичина, голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І "Плуга"вів у сонячні комуни.