Ліричні героїні Ліни Костенко

Поетом не можна стати, на поета не можна вивчитися, ним можна тільки народитися. Поет — це пророк, на якого сходить Дух Святий і відкриває нікому не відомі речі. Таким поетом з Божої ласки є Ліна Коетенко.

Багато років серед літературознавців точаться дискуеії про жіноче слово в літе­ратурі, про «жіночу» і «чоловічу» поезію. Дехто з них говорить, що у творчості Ліни Коетенко превалює чоловіче начало: дуже мало жіночих почуттів, відсутнє материнське світовідчування, впадає в очі абеолютно чоловіче мислення. А чи так це насправді?

Так, дійсно, Ліна Костенко не поступаєтьея перед чоловіками своєю рішучістю і силою духу, вона непохитна у відстоюванні сво'іх позицій, безкомпромісна у розкритті байдужості, пристосуванетва, зрадництва, свідомо вибирає важку долю народного поета:

Під горою Машук, на снігу, із простреленим серцем, в казематі, будь ласка, я приймаю долю таку.

Все це — доля поета,

Все це — гідне і справжнє, і все це не вбиває поетів. Лиш дає їм усмішку гірку.

Але затишок цей, коливання душі щоденне!

Нерозпізнане древо у цьому страшному раю!

Цей розкоханий спокій!

Даруйте. Це не для мене.

До побачення. Все. Я вертаюся в долю свою.

Все це не для жінки. Але поетеса готова стояти під кулями, як Лєрмонтов, пройти через каземати, як Шевченко, захищаючи власну гідність і долю народу. Вона особистість сильна й мужня, її лірична героїня ні за яких обставин і ніколи не відступає від своїх переконань, все віддає «для людства, для епохи». Але разом з тим Ліна Костенко — поетеса лірична, ніжна, романтична. Про це свідчать її вірші про кохання — світле, палке почуття. Воно не потребує яскравих метафор, піднесених епітетів, бо вивірене навік. Читаєш — і захоплюєшся, віриш у щирість поетеси, бо слова правдиві і щирі. Але лірична героїня Ліни Костенко і в коханні зберігає незалежність:

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою.

Не ошукай і крил не обітни.

(«Моя любове! Я перед тобою»)

У вірші-звертанні поетеса зі слабкою безпосередністю сильної жінки просить- вимагає у любові не дати їй «заплутатись в дрібницях» і розміняти дороги «на спотички». В поезіях Ліни Костенко про кохання завжди присутній моральний стрижень, від якого лірична героїня не відступиться ніколи.