Маяковський і футуризм - питання

1. Естетична концепція футуризму. (За час народження футуризму слід вва­жати 1910 рік, коли вийшла збірка «Садок Суд ей». Перша декларація футу­ристів «Пощечина общественному вкусу» вийшла 1912 року. Молоді поети Бурлюк, Кручений, Маяковський, Хлєбніков декларували відмову від тради­ційної культури («Бросить Пушкина, Достоевского, Толстого и проч. с Па- рохода Современности») і з презирством ставилися до законів гарного смаку. У маніфесті програма футуристів була конкретизована: заперечення грама­тики, синтаксису, правопису; нові ритми, рими, розміри вірша, нові слова й нові теми, презирство до слави.)
2. До якої групи футуристів належав Маяковський? (Маяковський разом із Д. Бурлюком, В. ^єбніковим, В. Каменським та А. Крученим складали най­більш впливову в цьому напрямі групу «кубофутуристів», або поетів Гілеї.)
3. Риси футуризму у творчості раннього Маяковського.

1. Призначення поезії. (Футуристи винесли мистецтво на вулиці, в народ, їхнє слово було створене на декламування вголос. Мистецтво мало про­буджувати почуття. Так створені ранні вірші В. Маяковського: «Послу­хайте», «А ви змогли б?», «Нате», «Вам!» тощо. Ці вірші, як правило, вже у назві мають звертання.)
2. Тематика поезії футуризму і Маяковського. (Тематика поезії футуристів часто предметом поезії обирала місто, зовнішній світ і образ «я», проти­ставлений йому. Саме такі вірші писав і В. Маяковський («Кое-что про Петербург», «Я», «Уличное» та інші.)
3. Форма. (Незвичною була і графіка вірша (різні форми: коло, трикутник, метелик тощо), незвичні образи (найчастіше місто-велет, вулиці й будин­ки оживлені через метафори: «Ходьбой устальїе трамвай скрестили бле- щущие копья», «...сьірой погонщик гнал устало Невьі двугорбого верб­люда» та інші). Футуристи ретельно працювали над звукописом, римою, використовували анаграми. Образи найчастіше мали експресивний ха­рактер, запам’ятовувались. Такі особливості притаманні раннім віршам Маяковського «Из улицьі в улицу», «Ночь», «От усталости».)
4. Принцип зображення. (Антиестетизм — заперечення культури як такої в ім’я абсолютизації реальності — властивий Маяковському та іншим фу­туристам. У сучасному поетові суспільстві, на його думку, єдність ма­теріального і творчого, духовно порушена. Ідеальному немає місця, а тому так багато відштовхуюче матеріального у віршах: «обрюзгший жир», «мясо», «слюни» тощо. Тому ліричний герой Маяковського самотній, бо він — носій гармонії, якої нема навколо («Ничего не понимают», «Надо- ело!» та інші). А через це світ цей заслуговує на зруйнування. Саме такою і є мета мистецтва, на думку Маяковського-футуриста.)

Естетика нового у віршах Маяковського. (Футуризм поета не обмежений лише роботою над формою. Він включає і антивоєнні настрої (що не було властиве, скажімо, італійським футуристам), і атеїзм, інтернаціоналізм, рево­люційність. Гаслом Маяковського стало: «Нам слово нужно для жизни. Мьі не признаєм бесполезного искусства».)